Job 27

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Åter hov Job upp sin röst och kvad:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

 Så sant Gud lever, han som har förhållit mig min rätt,  den Allsmäktige, som har vållat min själs bedrövelse:

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

 aldrig, så länge ännu min ande är i mig  och Guds livsfläkt är kvar i min näsa,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

 aldrig skola mina läppar tala vad orättfärdigt är,  och min tunga bära fram oärligt tal.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

 Bort det, att jag skulle giva eder rätt!  Intill min död låter jag min ostrafflighet ej tagas ifrån mig.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

 Vid min rättfärdighet håller jag fast och släpper den icke,  mitt hjärta förebrår mig ej för någon av mina dagar.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

 Nej, såsom ogudaktig må min fiende stå där  och min motståndare såsom orättfärdig.

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

 Ty vad hopp har den gudlöse när hans liv avskäres,  när hans själ ryckes bort av Gud?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

 Månne Gud skall höra hans rop,  när nöden kommer över honom?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

 Eller kan en sådan hava sin lust i den Allsmäktige,  kan han åkalla Gud alltid?

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

 Jag vill undervisa eder om huru Gud går till väga;  huru den Allsmäktige tänker, vill jag icke fördölja.

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

 Dock, I haven ju själva allasammans skådat det;  huru kunnen I då hängiva eder åt så fåfängliga tankar?

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

 Hören vad den ogudaktiges lott bliver hos Gud,  vilken arvedel våldsverkaren får av den Allsmäktige:

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

 Om hans barn bliva många, så är vinningen svärdets;  hans avkomlingar få ej bröd att mätta sig med.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

 De som slippa undan läggas i graven genom pest,  och hans änkor kunna icke hålla sin klagogråt.

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

 Om han ock hopar silver såsom stoft  och lägger kläder på hög såsom lera,

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

 så är det den rättfärdige som får kläda sig i vad han lägger på hög,  och den skuldlöse kommer att utskifta silvret.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

 Det hus han bygger bliver så förgängligt som malen,  det skall likna skjulet som vaktaren gör sig.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

 Rik lägger han sig och menar att intet skall tagas bort;  men när han öppnar sina ögon, är ingenting kvar.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

 Såsom vattenfloder taga förskräckelser honom fatt,  om natten rövas han bort av stormen.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

 Östanvinden griper honom, så att han far sin kos,  den rycker honom undan från hans plats.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

 Utan förskoning skjuter Gud sina pilar mot honom;  för hans hand måste han flykta med hast.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

 Då slår man ihop händerna, honom till hån;  man visslar åt honom på platsen där han var.