Job 15

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Da tok Elifas fra Teman til orde og sa:

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Svarer vel en vis mann med en kunnskap som bare er vind, og fyller han sitt indre med stormvær?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Vil han vel forsvare sin sak med ord som ikke nytter, og med tale hvormed han intet utretter?

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Du nedbryter endog gudsfrykten og svekker andakten for Guds åsyn;

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

for din synd legger ordene i din munn, og du velger falske menns tale.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Din egen munn domfeller dig, ikke jeg; dine leber vidner mot dig.

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Blev du født først av alle mennesker, eller kom du til verden før alle haugene var til?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Har du vært tilhører i Guds lønnlige råd og der tilranet dig visdom?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Hvad vet du som vi ikke vet? Hvad forstår du som er ukjent for oss?

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Det er blandt oss en som er både gammel og gråhåret, rikere på dager enn din far.

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Er Guds trøsteord for lite for dig, og et ord som er talt i saktmodighet til dig?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Hvorfor lar du dig rive med av ditt hjerte, og hvorfor gnistrer dine øine? -

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

siden du vender din vrede mot Gud og lar ordene strømme fra din munn.

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Hvad er et menneske, at han skulde være ren, og en som er født av en kvinne, at han skulde være rettferdig?

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Endog på sine hellige stoler han ikke, og himlene er ikke rene i hans øine,

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

langt mindre da en vederstyggelig, en fordervet, en mann som drikker urett som vann.

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Jeg vil kunngjøre dig noget, hør på mig! Hvad jeg har sett, det vil jeg fortelle,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

det som vise menn forkynner og ikke har dulgt, det som de mottok fra sine fedre,

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

til hvem landet alene var gitt, og blandt hvem ingen fremmed hadde draget igjennem.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

En ugudelig lever i angst alle sine dager, og få i tall er de år som er gjemt for voldsmannen.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Redselstoner lyder i hans ører; midt i freden kommer ødeleggeren over ham.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

Han tror ikke han skal komme tilbake fra mørket, og han er utsett til å falle for sverdet.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Han flakker om efter brød og spør: Hvor er det å finne? Han vet at en mørkets dag står ferdig ved hans side .

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Nød og trengsel forferder ham; den overvelder ham, lik en stridsrustet konge,

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

fordi han rakte ut sin hånd mot Gud og våget å trosse den Allmektige,

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

stormet frem mot ham med opreist nakke, med sine skjolds tette tak,

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

fordi han dekket sitt ansikt med sin fedme og la fett på sin lend

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

og bodde i ødelagte byer, i hus hvor ingen skulde bo, og som var bestemt til å bli grusdynger.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Han blir ikke rik, og hans gods varer ikke ved, og hans grøde luter ikke mot jorden.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Han slipper ikke ut av mørket; ildslue skal tørke hans kvister, og han skal komme bort ved hans munns ånde.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Ei sette han sin lit til det som forgjengelig er! Da narrer han sig selv, for bare forgjengelighet blir hans vederlag.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Før hans dag kommer, blir det opfylt, og hans gren grønnes ikke.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Han blir som et vintre som mister sine druer før de er modne, og som et oljetre som feller sine blomster;

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

for den gudløses hus er ufruktbart, og ild fortærer deres telter som lar sig underkjøpe.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

De undfanger ulykke og føder nød, og deres morsliv fostrer svik.