Matthew 22

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

I odpovídaje Ježíš, mluvil jim opět v podobenstvích, řka:

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

Podobno jest království nebeské člověku králi, kterýž učinil svadbu synu svému.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

I poslal služebníky své, aby povolali pozvaných na svadbu; a oni nechtěli přijíti.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Opět poslal jiné služebníky, řka: Povězte pozvaným: Aj, oběd můj připravil jsem, volové moji a krmný dobytek zbit jest, a všecko hotovo. Pojďtež na svadbu.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

Ale oni nedbavše na to, odešli, jiný do vsi své a jiný po kupectví svém.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

Jiní pak zjímavše služebníky jeho a posměch jim učinivše, zmordovali.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

A uslyšav to král, rozhněval se; a poslav vojska svá, zhubil vražedníky ty a město jejich zapálil.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Tedy řekl služebníkům svým: Svadba zajisté hotova jest, ale ti, kteříž pozváni byli, nebyli hodni.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Protož jděte na rozcestí, a kteréžkoli naleznete, zovtež na svadbu.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

I vyšedše služebníci ti na cesty, shromáždili všecky, kteréžkoli nalezli, zlé i dobré. A naplněna jest svadba hodovníky.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

Tedy všed král, aby pohleděl na hodovníky, uzřel tam člověka neoděného rouchem svadebním.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

I řekl jemu: Příteli, kteraks ty sem všel, nemaje roucha svadebního? A on oněměl.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Tedy řekl král služebníkům: Svížíce ruce jeho i nohy, vezměte ho, a uvrztež jej do temností zevnitřních. Tamť bude pláč a škřipení zubů.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Nebo mnoho jest povolaných, ale málo vyvolených.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Tedy odšedše farizeové, radili se, jak by polapili jej v řeči.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

I poslali k němu učedlníky své s herodiány, řkouce: Mistře, víme, že pravdomluvný jsi a cestě Boží v pravdě učíš a nedbáš na žádného; nebo nepatříš na osobu lidskou.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Protož pověz nám, co se tobě zdá: Sluší-li daň dáti císaři, čili nic?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Znaje pak Ježíš zlost jejich, řekl: Co mne pokoušíte, pokrytci?

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Ukažte mi peníz daně. A oni podali mu peníze.

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

I řekl jim: Čí jest tento obraz a svrchu napsání?

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Řekli mu: Císařův. Tedy dí jim: Dejtež, co jest císařova, císaři, a co jest Božího, Bohu.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

To uslyšavše, divili se, a opustivše jej, odešli.

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

V ten den přišli k němu saduceové, kteříž praví, že není z mrtvých vstání. I otázali se ho,

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Řkouce: Mistře, Mojžíš pověděl: Umřel-li by kdo, nemaje dětí, aby bratr jeho právem švagrovství pojal ženu jeho a vzbudil símě bratru svému.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

I bylo u nás sedm bratrů. První pojav ženu, umřel, a nemaje semene, zůstavil ženu svou bratru svému.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Takž podobně i druhý, i třetí, až do sedmého.

А по всіх вмерла й жінка.

Nejposléze pak po všech umřela i žena.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Protož při vzkříšení kterého z těch sedmi bude žena? Nebo všickni ji měli.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

I odpověděv Ježíš, řekl jim: Bloudíte, neznajíce Písem ani moci Boží.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

Však při vzkříšení ani se nebudou ženiti ani vdávati, ale budou jako andělé Boží v nebi.

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

O vzkříšení pak mrtvých zdaliž jste nečtli, co jest vám povědíno od Boha, kterýž takto dí:

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

Já jsem Bůh Abrahamův a Bůh Izákův a Bůh Jákobův; a Bůhť není Bůh mrtvých, ale živých.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

A slyševše to zástupové, divili se učení jeho.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

Farizeové pak uslyšavše, že by k mlčení přivedl saducejské, sešli se v jedno.

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

I otázal se ho jeden z nich zákoník nějaký, pokoušeje ho, a řka:

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Mistře, které jest přikázání veliké v Zákoně?

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

I řekl mu Ježíš: Milovati budeš Pána Boha svého z celého srdce svého a ze vší duše své a ze vší mysli své.

Це найбільша й найперша заповідь.

To jest přední a veliké přikázání.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

Druhé pak jest podobné tomu: Milovati budeš bližního svého jako sebe samého.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Na těch dvou přikázáních všecken Zákon záleží i Proroci.

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

A když se sešli farizeové, otázal se jich Ježíš,

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Řka: Co se vám zdá o Kristu? Čí jest syn? Řkou jemu: Davidův.

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Dí jim: Kterakž pak David v Duchu nazývá ho Pánem, řka:

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Řekl Pán Pánu mému: Seď na pravici mé, dokavadž nepodložím nepřátel tvých, aby byli za podnože noh tvých?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

Poněvadž tedy David Pánem ho nazývá, i kterakž syn jeho jest?

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

A nižádný nemohl jemu odpovědíti slova, aniž se odvážil kdo více od toho dne jeho se nač tázati.