Luke 23

І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

I ustade sva ona svjetina. Odvedoše ga Pilatu

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

i stadoše ga optuživati: "Ovoga nađosmo kako zavodi naš narod i brani davati caru porez te za sebe tvrdi da je Krist, kralj."

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

Pilat ga upita: "Ti li si kralj židovski?" On mu odgovori: "Ti kažeš!"

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

Tada Pilat reče glavarima svećeničkim i svjetini: "Nikakve krivnje ne nalazim na ovom čovjeku!"

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

No oni navaljivahu: "Buni narod naučavajući po svoj Judeji, počevši od Galileje pa dovde!"

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

Čuvši to, Pilat propita da li je taj čovjek Galilejac.

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Saznavši da je iz oblasti Herodove, posla ga Herodu, koji i sam bijaše onih dana u Jeruzalemu.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

A kad Herod ugleda Isusa, veoma se obradova jer ga je već odavna želo vidjeti zbog onoga što je o njemu slušao te se nadao od njega vidjeti koje čudo.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

Postavljao mu je mnoga pitanja, ali mu Isus uopće nije odgovarao.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

A stajahu ondje i glavari svećenički i pismoznanci optužujući ga žestoko.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

Herod ga zajedno sa svojom vojskom prezre i ismija: obuče ga u bijelu haljinu i posla natrag Pilatu.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

Onoga se dana Herod i Pilat sprijateljiše, jer prije bijahu neprijatelji.

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

A Pilat dade sazvati glavare svećeničke, vijećnike i narod

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

te im reče: "Doveli ste mi ovoga čovjeka kao da buni narod. Ja ga evo ispitah pred vama pa ne nađoh na njemu ni jedne krivice za koju ga optužujete.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

A ni Herod jer ga posla natrag nama. Evo, on nije počinio ništa čime bi zaslužio smrt.

Отже я покараю Його й відпущу.

Kaznit ću ga dakle i pustiti."

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

#

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

I povikaše svi uglas: "Smakni ovoga, a pusti nam Barabu!"

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

A taj bijaše bačen u tamnicu zbog neke pobune u gradu i ubojstva.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

Pilat im stoga ponovno progovori hoteći osloboditi Isusa.

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

Ali oni vikahu: "Raspni, raspni ga!"

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

On im treći put reče: "Ta što je on zla učinio? Ne nađoh na njemu smrtne krivice. Kaznit ću ga dakle i pustiti."

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

Ali oni navaljivahu iza glasa ištući da se razapne. I vika im bivala sve jača.

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

Pilat presudi da im bude što ištu.

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

Pusti onoga koji zbog pobune i ubojstva bijaše bačen u tamnicu, koga su iskali, a Isusa preda njima na volju.

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

Kad ga odvedoše, uhvatiše nekog Šimuna Cirenca koji je dolazio s polja i stave na nj križ da ga nosi za Isusom.

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

Za njim je išlo silno mnoštvo svijeta, napose žena, koje su plakale i naricale za njim.

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

Isus se okrenu prema njima pa im reče: "Kćeri Jeruzalemske, ne plačite nada mnom, nego plačite nad sobom i nad djecom svojom.

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

Jer evo idu dani kad će se govoriti: 'Blago nerotkinjama, utrobama koje ne rodiše i sisama koje ne dojiše.'

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

Tad će početi govoriti gorama: 'Padnite na nas!' i bregovima: 'Pokrijte nas!'

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

Jer ako se tako postupa sa zelenim stablom, što li će biti sa suhim?"

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

A vodili su i drugu dvojicu, zločince, da ih s njime pogube.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

I kada dođoše na mjesto zvano Lubanja, ondje razapeše njega i te zločince, jednoga zdesna, drugoga slijeva.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

A Isus je govorio: "Oče, oprosti im, ne znaju što čine!" I razdijeliše među se haljine njegove bacivši kocke.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

Stajao je ondje narod i promatrao. A podrugivali se i glavari govoreći: "Druge je spasio, neka spasi sam sebe ako je on Krist Božji, Izabranik!"

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

Izrugivali ga i vojnici, prilazili mu i nudili ga octom

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

govoreći: "Ako si ti kralj židovski, spasi sam sebe!"

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

A bijaše i natpis ponad njega: "Ovo je kralj židovski."

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

Jedan ga je od obješenih zločinaca pogrđivao: "Nisi li ti Krist? Spasi sebe i nas!"

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

A drugi ovoga prekoravaše: "Zar se ne bojiš Boga ni ti, koji si pod istom osudom?

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

Ali mi po pravdi jer primamo što smo djelima zaslužili, a on - on ništa opako ne učini."

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

Onda reče: "Isuse, sjeti me se kada dođeš u kraljevstvo svoje."

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

A on će mu: "Zaista ti kažem: danas ćeš biti sa mnom u raju!"

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

Bijaše već oko šeste ure kad nasta tama po svoj zemlji - sve do ure devete,

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

jer sunce pomrča, a hramska se zavjesa razdrije po sredini.

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

I povika Isus iza glasa: "Oče, u ruke tvoje predajem duh svoj!" To rekavši, izdahnu.

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

Kad satnik vidje što se zbiva, stane slaviti Boga: "Zbilja, čovjek ovaj bijaše pravednik!"

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

I kad je sav svijet koji se zgrnuo na taj prizor vidio što se zbiva, vraćao se bijući se u prsa.

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

Stajahu podalje i gledahu to svi znanci njegovi i žene koje su za njim išle iz Galileje.

І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

I dođe čovjek imenom Josip, vijećnik, čovjek čestit i pravedan;

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

on ne privoli njihovoj odluci i postupku. Bijaše iz Arimateje, grada judejskoga i iščekivaše kraljevstvo Božje.

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

Taj dakle pristupi Pilatu i zaiska tijelo Isusovo.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

Zatim ga skinu, povi u platno i položi u grob isklesan u koji još ne bijaše nitko položen.

День той був Приготування, і наставала субота.

Bijaše dan Priprave; subota je svitala.

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

A pratile to žene koje su s Isusom došle iz Galileje: motrile grob i kako je položeno tijelo njegovo.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Zatim se vrate i priprave miomirise i pomasti. U subotu mirovahu po propisu.