Luke 24

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

Prvoga dana u tjednu, veoma rano, dođoše one na grob s miomirisima što ih pripraviše.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

Kamen nađoše otkotrljan od groba.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

Uđoše, ali ne nađoše tijela Gospodina Isusa.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

I dok su stajale zbunjene nad tim, gle, dva čovjeka u blistavoj odjeći stadoše do njih.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Zastrašene obore lica k zemlji, a oni će im: "Što tražite Živoga među mrtvima?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Nije ovdje, nego uskrsnu! Sjetite se kako vam je govorio dok je još bio u Galileji:

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

'Treba da Sin Čovječji bude predan u ruke grešnika, i raspet, i treći dan da ustane.'"

І згадали вони ті слова Його!

I sjetiše se one riječi njegovih,

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

vratiše se s groba te javiše sve to jedanaestorici i svima drugima.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

A bile su to: Marija Magdalena, Ivana i Marija Jakovljeva. I ostale zajedno s njima govorahu to apostolima,

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

ali njima se te riječi pričiniše kao tlapnja, te im ne vjerovahu.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

A Petar usta i potrča na grob. Sagnuvši se, opazi samo povoje. I vrati se kući čudeći se tome što se zbilo.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

I gle, dvojica su od njih toga istog dana putovala u selo koje se zove Emaus, udaljeno od Jeruzalema šezdeset stadija.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

Razgovarahu međusobno o svemu što se dogodilo.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

I dok su tako razgovarali i raspravljali, približi im se Isus i pođe s njima.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Ali prepoznati ga - bijaše uskraćeno njihovim očima.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

On ih upita: "Što to putem pretresate među sobom?" Oni se snuždeni zaustave

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

te mu jedan od njih, imenom Kleofa, odgovori: "Zar si ti jedini stranac u Jeruzalemu te ne znaš što se u njemu dogodilo ovih dana?"

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

A on će: "Što to?" Odgovore mu: "Pa ono s Isusom Nazarećaninom, koji bijaše prorok - silan na djelu i na riječi pred Bogom i svim narodom:

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

kako su ga glavari svećenički i vijećnici naši predali da bude osuđen na smrt te ga razapeli.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

A mi se nadasmo da je on onaj koji ima otkupiti Izraela. Ali osim svega toga ovo je već treći dan što se to dogodilo.

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

A zbuniše nas i žene neke od naših: u praskozorje bijahu na grobu,

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

ali nisu našle njegova tijela pa dođoše te rekoše da su im se ukazali anđeli koji su rekli da je on živ.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Odoše nato i neki naši na grob i nađoše kako žene rekoše, ali njega ne vidješe."

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

A on će im: "O bezumni i srca spora da vjerujete što god su proroci navijestili!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Nije li trebalo da Krist sve to pretrpi te uđe u svoju slavu?"

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

Počevši tada od Mojsija i svih proroka, protumači im što u svim Pismima ima o njemu.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Uto se približe selu kamo su išli, a on kao da htjede dalje.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

No oni navaljivahu: "Ostani s nama jer zamalo će večer i dan je na izmaku!" I uniđe da ostane s njima.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Dok bijaše s njima za stolom, uze kruh, izreče blagoslov, razlomi te im davaše.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Uto im se otvore oči te ga prepoznaše, a on im iščeznu s očiju.

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

Tada rekoše jedan drugome: "Nije li gorjelo srce u nama dok nam je putem govorio, dok nam je otkrivao Pisma?"

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

U isti se čas digoše i vratiše u Jeruzalem. Nađoše okupljenu jedanaestoricu i one koji bijahu s njima.

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

Oni im rekoše: "Doista uskrsnu Gospodin i ukaza se Šimunu!"

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

Nato oni pripovjede ono s puta i kako ga prepoznaše u lomljenju kruha.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Dok su oni o tom razgovarali, stane Isus posred njih i reče im: "Mir vama!"

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Oni, zbunjeni i prestrašeni, pomisliše da vide duha.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Reče im Isus: "Zašto se prepadoste? Zašto vam sumnje obuzimaju srce?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Pogledajte ruke moje i noge! Ta ja sam! Opipajte me i vidite jer duh tijela ni kostiju nema kao što vidite da ja imam."

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Rekavši to, pokaza im ruke i noge.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

I dok oni od radosti još nisu vjerovali, nego se čudom čudili, on im reče: "Imate li ovdje što za jelo?"

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Oni mu pruže komad pečene ribe.

І, взявши, Він їв перед ними.

On uzme i pred njima pojede.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Nato im reče: "To je ono što sam vam govorio dok sam još bio s vama: treba da se ispuni sve što je u Mojsijevu Zakonu, u Prorocima i Psalmima o meni napisano."

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Tada im otvori pamet da razumiju Pisma

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

te im reče: "Ovako je pisano: 'Krist će trpjeti i treći dan ustati od mrtvih,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

i u njegovo će se ime propovijedati obraćenje i otpuštenje grijeha po svim narodima počevši od Jeruzalema.'

А ви свідки того.

Vi ste tomu svjedoci.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

I evo, ja šaljem na vas Obećanje Oca svojega. Ostanite zato u gradu dok se ne obučete u Silu odozgor."

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Zatim ih izvede do Betanije, podiže ruke pa ih blagoslovi.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

I dok ih blagoslivljaše, rasta se od njih i uznesen bi na nebo.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

Oni mu se ničice poklone pa se s velikom radosti vrate u Jeruzalem

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

te sve vrijeme u Hramu blagoslivljahu Boga.