Job 27

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Job nastavi svoju besjedu i reče:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

"Živoga mi Boga što mi pravdu krati i Svesilnog koji dušu mi zagorča:

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

sve dok duha moga bude još u meni, dok mi dah Božji u nosnicama bude,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

usne moje neće izustiti zloću niti će laž kakva doći na moj jezik.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Daleko od mene da vam dadem pravo, nedužnost svoju do zadnjeg daha branim.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Pravde svoje ja se držim, ne puštam je; zbog mojih me dana srce korit' neće.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Neka mi dušmana kob opakog snađe, a mog protivnika udes bezbožnikov!

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Čemu se nadati može kad vapije i kada uzdiže k Bogu dušu svoju?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Hoće li čuti Bog njegove krikove kada se na njega obori nevolja?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Zar će se radovat' on u Svesilnome, zar će Boga svakog časa zazivati?

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Ali Božju ruku ja ću vam pokazat' i neću vam sakrit namjere Svesilnog.

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Eto, sve ste sami mogli to vidjeti, što se onda u ispraznosti gubite?"

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

"Ovu sudbu Bog dosuđuje opakom, ovo baštini silnik od Svemogućeg.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Ima li sinova mnogo, mač ih čeka, a porod mu neće imat' dosta kruha.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Smrt će sahranit' preživjele njegove i udovice ih oplakivat neće.

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Ako i srebra k'o praha nagomila, ako i nakupi haljina k'o blata,

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

nek' ih skuplja, odjenut će ih pravednik, ljudi će nedužni podijeliti srebro.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Od paučine je kuću sagradio, kolibicu kakvu sebi diže čuvar:

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

bogat je legao, al' po posljednji put; kad oči otvori, ničeg više nema.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Usred bijela dana strava ga spopada, noću ga oluja zgrabi i odnese.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Istočni ga vjetar digne i odvuče, daleko ga baca od njegova mjesta.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Bez milosti njime vitla on posvuda, dok mu ovaj kuša umaći iz ruke.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Rukama plješću nad njegovom propašću i zvižde na njega kamo god došao.