Job 15

Därefter tog Elifas från Teman till orda och sade:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

 Skall en vis man tala så i vädret  och fylla upp sitt bröst med östanvind?

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

 Skall han försvara sin sak med haltlöst tal,  med ord som ingenting bevisa?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

 Än mer, du gör gudsfruktan om intet  och kommer med klagolåt inför Gud.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

 Ty din ondska lägger dig orden i munnen,  och ditt behag står till illfundigt tal.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

 Så dömes du nu skyldig av din mun, ej av mig,  dina egna läppar vittna emot dig.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

 Var du den första människa som föddes,  och fick du liv, förrän höjderna funnos?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

 Blev du åhörare i Guds hemliga råd  och fick så visheten i ditt våld?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

 Vad vet du då, som vi icke veta?  Vad förstår du, som ej är oss kunnigt?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

 Gråhårsman och åldring finnes också bland oss,  ja, en som övergår din fader i ålder.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

 Försmår du den tröst som Gud har att bjuda,  och det ord som i saktmod talas med dig?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

 Vart föres du hän av ditt sinne,  och varför välva dina ögon så,

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

 i det du vänder ditt raseri mot Gud  och öser ut ord ur din mun?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

 Vad är en människa, att hon skulle vara ren?  Vad en av kvinna född, att han skulle vara rättfärdig?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

 Se, ej ens på sina heliga kan han förlita sig,  och himlarna äro icke rena inför hans ögon;

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

 huru mycket mindre då den som är ond och fördärvad,  den man som läskar sig med orättfärdighet såsom med vatten!

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

 Jag vill kungöra dig något, så hör nu mig;  det som jag har skådat vill jag förtälja,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

 vad visa män hava gjort kunnigt,  lagt fram såsom ett arv ifrån sina fäder,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

 ifrån dem som allena fingo landet till gåva,  och bland vilka ingen främling ännu hade trängt in:

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

 Den ogudaktige har ångest i alla sina dagar,  under de år, helt få, som beskäras en våldsverkare.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

 Skräckröster ljuda i hans öron;  när han är som tryggast, kommer förhärjaren över honom.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

 Han har intet hopp om räddning ur mörkret,  ty svärdet lurar på honom.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

 Såsom flykting söker han sitt bröd: var är det?  Han förnimmer att mörkrets dag är för handen.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

 Ångest och trångmål förskräcka honom,  han nedslås av dem såsom av en stridsrustad konung.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

 Ty mot Gud räckte han ut sin hand,  och mot den Allsmäktige förhävde han sig;

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

 han stormade mot honom med trotsig hals,  med sina sköldars ryggar i sluten hop;

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

 han höljde sitt ansikte med fetma  och samlade hull på sin länd;

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

 han bosatte sig i städer, dömda till förstöring,  i hus som ej fingo bebos,  ty till stenhopar voro de bestämda.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

 Därför bliver han ej rik, och hans gods består ej,  hans skördar luta ej tunga mot jorden.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

 Han kan icke undslippa mörkret;  hans telningar skola förtorka av hetta,  och själv skall han förgås genom Guds muns anda.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

 I sin förvillelse må han ej lita på vad fåfängligt är,  ty fåfänglighet måste bliva hans lön.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

 I förtid skall hans mått varda fyllt,  och hans krona skall ej grönska mer.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

 Han bliver lik ett vinträd som i förtid mister sina druvor,  lik ett olivträd som fäller sina blommor.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

 Ty den gudlöses hus förbliver ofruktsamt,  såsom eld förtär hyddor där mutor tagas.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

 Man går havande med olycka och föder fördärv;  den livsfrukt man alstrar är ett sviket hopp.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...