Job 27

Jób pedig folytatá az ő beszédét, monda:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Él az Isten, a ki az én igazamat elfordította, és a Mindenható, a ki keserűséggel illette az én lelkemet,

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

Hogy mindaddig, a míg az én lelkem én bennem van, és az Istennek lehellete van az én orromban;

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

Az én ajakim nem szólnak álnokságot, és az én nyelvem nem mond csalárdságot!

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Távol legyen tőlem, hogy igazat adjak néktek! A míg lelkemet ki nem lehelem, ártatlanságomból magamat ki nem tagadom.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Igazságomhoz ragaszkodom, róla le nem mondok; napjaim miatt nem korhol az én szívem.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Ellenségem lesz olyan, mint a gonosz, és a ki ellenem támad, mint az álnok.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Mert micsoda reménysége lehet a képmutatónak, hogy telhetetlenkedett, ha az Isten mégis elragadja az ő lelkét?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Meghallja-é kiáltását az Isten, ha eljő a nyomorúság reá?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Vajjon gyönyörködhetik-é a Mindenhatóban; segítségül hívhatja-é mindenkor az Istent?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Megtanítlak benneteket Isten dolgaira; a mik a Mindenhatónál vannak, nem titkolom el.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Ímé, ti is mindnyájan látjátok: miért van hát, hogy hiábavalósággal hivalkodtok?!

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Ez a gonosz embernek osztályrésze Istentől, és a kegyetlenek öröksége a Mindenhatótól, a melyet elvesznek:

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Ha megsokasulnak is az ő fiai, a kardnak *sokasulnak meg,* és az ő magzatai nem lakhatnak jól kenyérrel sem.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Az ő maradékai dögvész miatt temettetnek el, és az ő özvegyeik meg sem siratják.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Ha mint a port, úgy halmozná is össze az ezüstöt, és úgy szerezné is össze ruháit, mint a sarat:

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Összeszerezheti *ugyan,* de az igaz ruházza magára, az ezüstön pedig az ártatlan osztozik.

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Házát pók módjára építette föl, és olyanná, mint a csősz-csinálta kunyhó.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Gazdagon fekszik le, mert nincsen kifosztva; felnyitja szemeit és semmije sincsen.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Meglepi őt, mint az árvíz, a félelem, éjjel ragadja el a zivatar.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Felkapja őt a keleti szél és elviszi, elragadja őt helyéről.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

*Nyilakat* szór reá és nem kiméli; futva kell futnia keze elől.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Csapkodják felette kezeiket, és kisüvöltik őt az ő lakhelyéből.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...