Matthew 22

Og Jesus tog til Orde og talte atter i Lignelser til dem og sagde:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

"Himmeriges Rige lignes ved en Konge, som gjorde Bryllup for sin Søn.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

Og han udsendte sine Tjenere for at kalde de budne til Brylluppet; og de vilde ikke komme.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Han udsendte atter andre Tjenere og sagde: Siger til de budne: Se, jeg har beredt mit Måltid, mine Okser og Fedekvæget er slagtet, og alting er rede; kommer til Brylluppet!

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Men de brøde sig ikke derom og gik hen, den ene på sin Mark, den anden til sit Købmandsskab;

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

og de øvrige grebe hans Tjenere, forhånede og ihjelsloge dem.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

Men Kongen blev vred og sendte sine Hære ud og slog disse Manddrabere ihjel og satte Ild på deres Stad.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Da siger han til sine Tjenere: Brylluppet er beredt, men de budne vare det ikke værd.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Går derfor ud på Skillevejene og byder til Brylluppet så mange, som I finde!

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Og de Tjenere gik ud på Vejene og samlede alle dem, de fandt, både onde og gode; og Bryllupshuset blev fuldt af Gæster.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

Da nu Kongen gik ind for at se Gæsterne, så han der et Menneske, som ikke var iført Bryllupsklædning.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

Og han siger til ham: Ven! hvorledes er du kommen herind og har ingen Bryllupsklædning på? Men han tav.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Da sagde Kongen til Tjenerne: Binder Fødder og Hænder på ham, og kaster ham ud i Mørket udenfor; der skal der være Gråd og Tænders Gnidsel.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Thi mange ere kaldede, men få ere udvalgte."

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Da gik Farisæerne hen og holdt Råd om, hvorledes de kunde fange ham i Ord.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Og de sende deres Disciple til ham tillige med Herodianerne og sige: "Mester! vi vide, at du er sanddru og lærer Guds Vej i Sandhed og ikke bryder dig om nogen; thi du ser ikke på Menneskers Person.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Sig os derfor: Hvad tykkes dig? Er det tilladt at give Kejseren Skat eller ej?"

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Men da Jesus mærkede deres Ondskab, sagde han: "I Hyklere, hvorfor friste I mig?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Viser mig Skattens Mønt!" Og de bragte ham en Denar".

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Og han siger til dem: "Hvis Billede og Overskrift er dette?"

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

De sige til ham: "Kejserens." Da siger han til dem: "Så giver Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er!"

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Og da de hørte det,undrede de sig, og de forlode ham og gik bort.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Samme Dag kom der Saddukæere til ham, hvilke sige, at der ingen Opstandelse er, og de spurgte ham og, sagde:

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

"Mester! Moses har sagt: Når nogen dør og ikke har Børn, skal hans Broder for Svogerskabets Skyld tage hans Hustru til Ægte og oprejse sin Broder Afkom.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Men nu var der hos os syv Brødre; og den første giftede sig og døde; og efterdi han ikke havde Afkom, efterlod han sin Hustru til sin Broder.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Ligeså også den anden og den tredje, indtil den syvende;

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

men sidst af alle døde Hustruen.

А по всіх вмерла й жінка.

Hvem af disse syv skal nu have hende til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle haft hende."

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Men Jesus svarede og sagde til dem: "I fare vild, idet I ikke kende Skrifterne, ej heller Guds Kraft.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Thi i Opstandelsen tage de hverken til Ægte eller bortgiftes, men de ere ligesom Guds Engle i Himmelen.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

Men hvad de dødes Opstandelse angår, have I da ikke læst, hvad der er talt til eder af Gud, når han siger:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

Jeg er Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud. Han er ikke dødes, men levendes Gud."

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

Og da Skarerne hørte dette, bleve de slagne af Forundring over hans Lære.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

Men da Farisæerne hørte, at han havde stoppet Munden på Saddukæerne, forsamlede de sig.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

Og en af dem, en lovkyndig, spurgte og fristede ham og sagde:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

"Mester, hvilket er det store Bud i Loven?"

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Men han sagde til ham: "Du skal elske Herren din Gud med hele dit Hjerte og med hele din Sjæl og med hele dit Sind.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Dette er det store og første Bud.

Це найбільша й найперша заповідь.

Men et andet er dette ligt: Du skal elske din Næste som dig selv.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

Af disse to Bud afhænger hele Loven og Profeterne."

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Men da Farisæerne vare forsamlede, spurgte Jesus dem og sagde:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

"Hvad tykkes eder om Kristus? Hvis Søn er han?" De sige til ham: "Davids."

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Han siger til dem: "Hvorledes kan da David i Ånden kalde ham Herre, idet han siger:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Hånd, indtil jeg får lagt dine Fjender under dine Fødder.

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Når nu David kalder ham Herre, hvorledes er han da hans Søn?"

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

Og ingen kunde svare ham et Ord, og ingen vovede mere at rette Spørgsmål til ham efter den Dag.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.