Job 27

Job vedblev at fremsætte sit Tankesprog:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

"Så sandt Gud lever, som satte min Ret til Side, den Almægtige, som gjorde mig mod i Hu:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

Så længe jeg drager Ånde og har Guds Ånde i Næsen,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

skal mine Læber ej tale Uret, min Tunge ej fare med Svig!

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Langt være det fra mig at give jer Ret; til jeg udånder, opgiver jeg ikke min Uskyld.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Jeg hævder min Ret, jeg slipper den ikke, ingen af mine Dage piner mit Sind.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Som den gudløse gå det min Fjende, min Modstander som den lovløse!

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Thi hvad er den vanhelliges Håb, når Gud bortskærer og kræver hans Sjæl?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Hører mon Gud hans Skrig, når Angst kommer over ham?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Mon han kan fryde sig over den Almægtige, føjer han ham, når han påkalder ham?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Jeg vil lære jer om Guds Hånd, den Almægtiges Tanker dølger jeg ikke;

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

se, selv har I alle set det, hvi har I så tomme Tanker?

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Det er den gudløses Lod fra Gud, Arven, som Voldsmænd får fra den Almægtige:

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Vokser hans Sønner, er det for Sværdet, hans Afkom mættes ikke med Brød;

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

de øvrige bringer Pesten i Graven, deres Enker kan ej holde Klage over dem.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Opdynger han Sølv som Støv og samler sig Klæder som Ler

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

han samler, men den retfærdige klæder sig i dem, og Sølvet arver den skyldfri;

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

han bygger sit Hus som en Edderkops, som Hytten, en Vogter gør sig;

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

han lægger sig rig, men for sidste ang, han slår Øjnene op, og er det ej mer;

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Rædsler når ham som Vande, ved Nat river Stormen ham bort;

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

løftet af Østenstorm farer han bort, den fejer ham væk fra hans Sted.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Skånselsløst skyder han på ham, i Hast må han fly fra hans Hånd;

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

man klapper i Hænderne mod ham og piber ham bort fra hans Sted!

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...