Matthew 22

Isus im ponovno prozbori u prispodobama:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

"Kraljevstvo je nebesko kao kad neki kralj pripravi svadbu sinu svomu.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

Posla sluge da pozovu uzvanike na svadbu. No oni ne htjedoše doći.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Opet posla druge sluge govoreći: 'Recite uzvanicima: Evo, objed sam ugotovio. Junci su moji i tovljenici poklani i sve pripravljeno. Dođite na svadbu!'"

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

"Ali oni ne mareći odoše - jedan na svoju njivu, drugi za svojom trgovinom.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

Ostali uhvate njegove sluge, zlostave ih i ubiju.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

Nato se kralj razgnjevi, posla svoju vojsku i pogubi one ubojice, a grad im spali."

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

"Tada kaže slugama: 'Svadba je, evo, pripravljena ali uzvanici ne bijahu dostojni.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Pođite stoga na raskršća i koga god nađete, pozovite na svadbu!'"

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

"Sluge iziđoše na putove i sabraše sve koje nađoše - i zle i dobre. I svadbena se dvorana napuni gostiju.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

Kad kralj uđe pogledati goste, spazi ondje čovjeka koji ne bijaše odjeven u svadbeno ruho.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

Kaže mu: 'Prijatelju, kako si ovamo ušao bez svadbenoga ruha?' A on zanijemi.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Tada kralj reče poslužiteljima: 'Svežite mu ruke i noge i bacite ga van u tamu, gdje će biti plač i škrgut zubi.'

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Doista, mnogo je zvanih, malo izabranih."

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Tada farizeji odoše i održaše vijeće kako da Isusa uhvate u riječi.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Pošalju k njemu svoje učenike s herodovcima da ga upitaju: "Učitelju! Znamo da si istinit te po istini putu Božjem učiš i ne mariš tko je tko jer nisi pristran.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Reci nam, dakle, što ti se čini: je li dopušteno dati porez caru ili nije?"

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Znajući njihovu opakost, reče Isus: "Zašto me iskušavate, licemjeri?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Pokažite mi porezni novac!" Pružiše mu denar.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

On ih upita: "Čija je ovo slika i natpis?"

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

Odgovore: "Carev." Kaže im: "Podajte dakle caru carevo, a Bogu Božje."

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Čuvši to, zadive se pa ga ostave i odu.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Toga dana pristupiše k njemu saduceji, koji vele da nema uskrsnuća, i upitaše ga:

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

"Učitelju, Mojsije reče: Umre li tko bez djece, neka se njegov brat oženi njegovom ženom te podigne porod bratu svomu.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Bijaše tako u nas sedmero braće. Prvi se oženi i umrije bez poroda ostavivši ženu svom bratu.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Tako i drugi i treći, sve do sedmoga.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

A nakon svih umrije i žena.

А по всіх вмерла й жінка.

Kojemu će dakle od te sedmorice biti žena o uskrsnuću? Jer sva su je sedmorica imala."

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Odgovori im Isus: "U zabludi ste jer ne razumijete Pisama ni sile Božje.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Ta u uskrsnuću niti se žene niti udavaju, nego su kao anđeli na nebu.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

A što se tiče uskrsnuća mrtvih, zar niste čitali što vam reče Bog:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

Ja sam Bog Abrahamov, Bog Izakov i Bog Jakovljev? Nije on Bog mrtvih, nego živih!"

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

Čuvši to, mnoštvo osta zaneseno njegovim naukom.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

A kad su farizeji čuli kako ušutka saduceje, okupiše se,

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

a jedan od njih, zakonoznanac, da ga iskuša, upita:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

"Učitelju, koja ja zapovijed najveća u Zakonu?"

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

A on mu reče: "Ljubi Gospodina Boga svojega svim srcem svojim, i svom dušom svojom, i svim umom svojim.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

To je najveća i prva zapovijed.

Це найбільша й найперша заповідь.

Druga, ovoj slična: Ljubi svoga bližnjega kao sebe samoga.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

O tim dvjema zapovijedima visi sav Zakon i Proroci."

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Kad se farizeji skupiše, upita ih Isus:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

"Što mislite o Kristu? Čiji je on sin?" Kažu mu: "Davidov."

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

A on će njima: "Kako ga onda David u Duhu naziva Gospodinom, kad veli:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Reče Gospod Gospodinu mojemu: 'Sjedi mi zdesna dok ne položim neprijatelje tvoje za podnožje nogama tvojim?'

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Ako ga dakle David naziva Gospodinom, kako mu je sin?"

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

I nitko mu nije mogao odgovoriti ni riječi, niti se od toga dana tko usudio upitati ga bilo što.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.