Job 27

Job nastavi svoju besjedu i reče:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

"Živoga mi Boga što mi pravdu krati i Svesilnog koji dušu mi zagorča:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

sve dok duha moga bude još u meni, dok mi dah Božji u nosnicama bude,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

usne moje neće izustiti zloću niti će laž kakva doći na moj jezik.

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Daleko od mene da vam dadem pravo, nedužnost svoju do zadnjeg daha branim.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Pravde svoje ja se držim, ne puštam je; zbog mojih me dana srce korit' neće.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Neka mi dušmana kob opakog snađe, a mog protivnika udes bezbožnikov!

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Čemu se nadati može kad vapije i kada uzdiže k Bogu dušu svoju?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Hoće li čuti Bog njegove krikove kada se na njega obori nevolja?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Zar će se radovat' on u Svesilnome, zar će Boga svakog časa zazivati?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Ali Božju ruku ja ću vam pokazat' i neću vam sakrit namjere Svesilnog.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Eto, sve ste sami mogli to vidjeti, što se onda u ispraznosti gubite?"

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

"Ovu sudbu Bog dosuđuje opakom, ovo baštini silnik od Svemogućeg.

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Ima li sinova mnogo, mač ih čeka, a porod mu neće imat' dosta kruha.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Smrt će sahranit' preživjele njegove i udovice ih oplakivat neće.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Ako i srebra k'o praha nagomila, ako i nakupi haljina k'o blata,

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

nek' ih skuplja, odjenut će ih pravednik, ljudi će nedužni podijeliti srebro.

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Od paučine je kuću sagradio, kolibicu kakvu sebi diže čuvar:

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

bogat je legao, al' po posljednji put; kad oči otvori, ničeg više nema.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Usred bijela dana strava ga spopada, noću ga oluja zgrabi i odnese.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Istočni ga vjetar digne i odvuče, daleko ga baca od njegova mjesta.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Bez milosti njime vitla on posvuda, dok mu ovaj kuša umaći iz ruke.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Rukama plješću nad njegovom propašću i zvižde na njega kamo god došao.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...