Job 34

І говорив Елігу та й сказав:

Elihu konuşmasına şöyle devam etti:

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

“Ey bilgeler, sözlerimi dinleyin, Kulak verin bana, ey bilgi sahipleri.

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Çünkü damak nasıl yemeği tadarsa, Kulak da sözleri sınar.

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Gelin, doğruyu seçelim, İyiyi birlikte öğrenelim.

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

“Çünkü Eyüp, ‘Ben suçsuzum’ diyor, ‘Tanrı hakkımı elimden aldı.

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

Haklı olduğum halde yalancı sayılıyorum, Suçsuz olduğum halde okunla yaraladın beni.’

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Eyüp gibisi var mı? Alayı su gibi içiyor!

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

Kötülük yapanlarla dostluk edip geziyor, Kötülerle aynı yolda yürüyor.

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Çünkü, ‘Tanrı’yı hoşnut etmeye çalışmak İnsana yarar getirmez’ diyor.

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

“Bu yüzden, ey sağduyulu insanlar, beni dinleyin! Tanrı kötülük yapar mı, Her Şeye Gücü Yeten haksızlık eder mi? Asla!

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

[] Çünkü O herkese yaptığının karşılığını öder, Hak ettiğini başına getirir.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Tanrı kesinlikle kötülük etmez, Her Şeye Gücü Yeten adaleti saptırmaz.

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Kim yeryüzünü O’na emanet etti? Kim O’nu bütün dünyanın başına atadı?

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Eğer niyet eder de Ruhunu ve soluğunu geri çekerse,

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

Bütün insanlık bir anda yok olur, İnsan yine toprağa döner.

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

“Aklın varsa dinle, Kulak ver sözlerime.

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Adaletten nefret eden hiç hüküm sürebilir mi? Adil ve güçlü olanı suçlayacak mısın?

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Krallara, ‘Değersizsiniz’, Soylulara, ‘Kötüsünüz’ diyen,

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Önderlere ayrıcalık tanımayan, Zengini yoksuldan çok önemsemeyen O değil mi? Çünkü hepsi O’nun ellerinin işidir.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Gece yarısı bir anda ölürler, Herkes sarsılır, ölüp gider, Güçlüler de insan eli değmeden alınıp götürülür.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

“Tanrı’nın gözleri insanların yolundan ayrılmaz, Attıkları her adımı görür.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Kötülük yapanların gizlenebileceği Ne karanlık bir yer vardır, ne de ölüm gölgesi.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Yargılanmak için önüne gelsinler diye, Tanrı insanları sorgulamaya pek gerek duymaz.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Araştırmadan güçlü insanları kırar, Onların yerine başkalarını diker.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Çünkü ne yaptıklarını bilir, Gece onları deviriverir, ezilirler.

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

Herkesin gözü önünde Kötülükleri yüzünden onları cezalandırır;

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

Artık O’nun ardından gitmedikleri, Yollarının hiçbirini dikkate almadıkları için.

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

Yoksulun feryadını O’na duyurdular; Düşkünlerin feryadını işitti.

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Ama Tanrı sessiz kalırsa kim O’nu suçlayabilir? Yüzünü gizlerse kim O’nu görebilir? Bir ulusa karşı da bir insana karşı da O hep aynıdır,

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

Tanrısız insan krallık etmesin, Halka tuzak kurmasın diye.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

“Kimse Tanrı’ya, ‘Suçluyum, artık kötülük yapmayacağım’ dedi mi,

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

‘Göremediğimi sen bana öğret, Haksızlık ettimse, bir daha etmem?’

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

O’nu reddettiğin halde, Senin keyfince mi seni ödüllendirmeli? Çünkü karar verecek olan sensin, ben değil, Öyleyse anlat bana bildiğini.

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

“Sağduyulu insanlar, Beni dinleyen bilgeler diyecekler ki,

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

‘Eyüp bilgisizce konuşuyor, Sözlerinin değeri yok.’

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Kötü biri gibi yanıtladığı için Keşke Eyüp’ün sınanması sonsuza dek sürse!

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Çünkü günahına isyan da ekliyor, Önümüzde alay edercesine el çırpıyor, Tanrı’ya karşı konuştukça konuşuyor.”