Proverbs 29

Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

Hvo Nakken gør stiv, skønt revset tit, han knuses brat uden Lægedom.

Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

Er der mange retfærdige, glædes Folket, men råder de gudløse, sukker Folket.

Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

Hvo Visdom elsker, glæder sin Fader, hvo Skøger omgås, bortødsler Gods.

Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

Kongen grundfæster Landet med Ret, en Udsuger lægger det øde.

Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

Mand, der smigrer sin Næste, breder et Net for hans Fod.

У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

I sin Brøde hildes den onde, den retfærdige jubler af Glæde.

Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

Den retfærdige kender de ringes Retssag; den gudløse skønner intet.

Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

Spottere ophidser Byen, men Vismænd, de stiller Vrede.

Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

Går Vismand i Rette med Dåre, vredes og ler han, alt preller af.

Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

De blodtørstige hader lydefri Mand, de retsindige tager sig af ham.

Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

En Tåbe slipper al sin Voldsomhed løs, Vismand stiller den omsider.

Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

En Fyrste, som lytter til Løgnetale, får lufter gudløse Tjenere.

Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

Fattigmand og Blodsuger mødes, HERREN giver begges Øjne Glans.

Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

En Konge, der dømmer de ringe med Ret, hans Trone står fast evindelig.

Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

Ris og Revselse, det giver Visdom, uvorn Dreng gør sin Moder Skam.

Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

Bliver mange gudløse tiltager Synd; retfærdige ser med Fryd deres Fald.

Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

Tugt din Søn, så kvæger han dig og bringer din Sjæl, hvad der smager.

Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

Uden Syner forvildes et Folk; salig den, der vogter på Loven.

Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

Med Ord lader Træl sig ikke tugte, han fatter dem vel, men adlyder ikke.

Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

Ser du en Mand, der er hastig til Tale, for en Tåbe er der snarere Håb end for ham.

Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

Forvænner man sin Træl fra ung, vil han til sidst være Herre.

Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

Hidsig Mand vækker Strid, vredladen Mand gør megen Synd.

Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

Et Menneskes Hovmod ydmyger ham, den ydmyge opnår Ære.

Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

Hæleren hader sit Liv, han hører Forbandelsen, men melder intet.

Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

Frygt for Mennesker leder i Snare, men den, der stoler på HERREN, er bjærget.

Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

Mange søger en Fyrstes Gunst; Mands Ret er dog fra HERREN.

Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

Urettens Mand er retfærdiges Gru, hvo redeligt vandrer, gudløses Gru.