Proverbs 28

Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

Den gudløse flyr, skønt ingen er efter ham; tryg som en Løve er den retfærdige.

Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

Ved Voldsmands Brøde opstår Strid, den kvæles af Mand med Forstand.

Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

En fattig Tyran, der kuer de ringe, er Regn, der hærger og ej giver Brød.

Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

Hvo Loven sviger, roser de gudløse, hvo Loven holder, er på Krigsfod med dem.

Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

Ildesindede fatter ej Ret; alt fatter de, som søger HERREN.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

Hellere en fattig med lydefri Færd end en, som går Krogveje, er han end rig.

Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

Forstandig Søn tager Vare på Loven, men Drankeres Fælle gør sin Fader Skam.

Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

Hvo Velstand øger ved Åger og Opgæld, samler til en, som er mild mod de ringe.

Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

Den, der vender sit Øre fra Loven, endog hans Bøn er en Gru.

Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

Leder man retsindige vild på onde Veje, falder man selv i sin Grav; men de lydefri arver Lykke.

Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

Rigmand tykkes sig viis, forstandig Småmand gennemskuer ham.

Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

Når retfærdige jubler, er Herligheden stor, vinder gudløse frem, skal man lede efter Folk.

Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

At dølge sin Synd fører ikke til Held, men bekendes og slippes den, finder man Nåde.

Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

Saligt det Menneske, som altid ængstes, men forhærder man sit Hjerte, falder man i Ulykke.

Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

En brølende Løve, en grådig Bjørn er en gudløs, som styrer et ringe Folk.

Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

Uforstandig Fyrste øver megen Vold, langt Liv får den, der hader Rov.

Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

Et Menneske, der tynges af Blodskyld, er på Flugt til sin Grav; man hjælpe ham ikke.

Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

Den, som vandrer lydefrit, frelses, men den, som går Krogveje, falder i Graven.

Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

Den mættes med brød, som dyrker sin Jord, med Fattigdom den, der jager efter Tomhed.

Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

Ærlig Mand velsignes rigt, men Jag efter Rigdom undgår ej Straf.

Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

At være partisk er ikke godt, en Mand kan forse sig for en Bid Brød.

Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

Misundelig Mand vil i Hast vinde Gods; at Trang kommer over ham, ved han ikke.

Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

Den, der revser, får Tak til sidst fremfor den, hvis Tunge er slesk.

Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

Stjæle fra Forældre og nægte, at det, er Synd, er at være Fælle med hærgende Mand.

Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

Den vindesyge vækker Splid, men den, der stoler på HERREN, kvæges.

Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

Den, der stoler på sit Vid, er en Tåbe, men den, der vandrer i Visdom, reddes.

Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

Hvo Fattigmand giver, skal intet fattes, men mangefold bandes, hvo Øjnene lukker.

Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

Vinder gudløse frem, kryber Folk i Skjul; når de omkommer, bliver de retfærdige mange.