Job 34

І говорив Елігу та й сказав:

Ještě mluvil Elihu, a řekl:

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

Poslouchejte, moudří, řečí mých, a rozumní, ušima pozorujte.

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Nebo ucho řečí zkušuje, tak jako dásně okoušejí pokrmu.

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Soud sobě zvolme, a vyhledejme mezi sebou, co by bylo dobrého.

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Nebo řekl Job: Spravedliv jsem, a Bůh silný zavrhl při mou.

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

Své-liž bych pře ukrývati měl? Přeplněna jest bolestí rána má bez provinění.

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Který muž jest podobný Jobovi, ješto by pil posměch jako vodu?

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

A že by všel v tovaryšství s činiteli nepravosti, a chodil by s lidmi nešlechetnými?

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Nebo řekl: Neprospívá to člověku líbiti se Bohu.

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

A protož, muži rozumní, poslouchejte mne. Odstup od Boha silného nešlechetnost a od Všemohoucího nepravost.

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

Nebo on podlé skutků člověka odplací, a podlé toho, jaká jest čí cesta, působí, aby to nalézal.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

A naprosto Bůh silný nečiní nic nešlechetně, a Všemohoucí nepřevrací soudu.

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Kdo svěřil jemu zemi? A kdo zpořádal všecken okršlek?

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Kdyby se na něj obrátil, a ducha jeho i duši jeho k sobě vzal,

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

Umřelo by všeliké tělo pojednou, a tak by člověk do prachu se navrátil.

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Máš-li tedy rozum, poslyš toho, pusť v uši své hlas řečí mých.

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Ješto ten, kterýž by v nenávisti měl soud, zdaliž by panovati mohl? Čili toho, jenž jest svrchovaně spravedlivý, za nešlechetného vyhlásíš?

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Zdaliž sluší králi říci: Ó nešlechetný, a šlechticům: Ó bezbožní?

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Mnohem méně tomu, kterýž nepřijímá osob knížat, aniž u něho má přednost urozený před nuzným; nebo dílo rukou jeho jsou všickni.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

V okamžení umírají, třebas o půl noci postrčeni bývají lidé, a pomíjejí, a zachvácen bývá silný ne rukou lidskou.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Nebo oči jeho hledí na cesty člověka, a všecky kroky jeho on spatřuje.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Neníť žádných temností, ani stínu smrti, kdež by se skryli činitelé nepravosti.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Aniž zajisté vzkládá na koho více, tak aby se s Bohem silným souditi mohl.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Pyšné stírá bez počtu, a postavuje jiné na místa jejich.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Nebo zná skutky jejich; pročež na ně obrací noc, a potříni bývají.

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

Jakožto bezbožné rozráží je na místě patrném,

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

Proto že odstoupili od něho, a žádných cest jeho nešetřili,

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

Aby dokázal, že připouští k sobě křik nuzného, a volání chudých že vyslýchá.

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

(Nebo když on spokojí, kdo znepokojí? A když skryje tvář svou, kdo jej spatří?)Tak celý národ, jako i každého člověka jednostejně,

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

Aby nekraloval člověk pokrytý, aby nebylo lidem ourazu.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Jistě žeť k Bohu silnému raději toto mluveno býti má: Ponesuť, nezruším.

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

Mimo to, nevidím-li čeho, ty vyuč mne; jestliže jsem nepravost páchal, neučiním toho víc.

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Nebo zdali vedlé tvého zdání odplacovati má, že bys ty toho neliboval, že bys ono zvoloval, a ne on? Pakli co víš jiného, mluv.

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Muži rozumní se mnou řeknou, i každý moudrý poslouchaje mne,

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

Že Job hloupě mluví, a slova jeho nejsou rozumná.

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Ó by zkušen byl Job dokonale, pro odmlouvání nám jako lidem nepravým,

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Poněvadž k hříchu svému přidává i nešlechetnost, mezi námi také jen chloubu svou vynáší, a rozmnožuje řeči své proti Bohu.