Job 34

І говорив Елігу та й сказав:

Elihu nastavi svoju besjedu i reče:

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

"I vi, mudraci, čujte što ću reći, vi, ljudi umni, poslušajte mene,

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

jer uši nam prosuđuju besjede isto kao što nepce hranu kuša.

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Zajedno ispitajmo što je pravo i razmislimo skupa što je dobro.

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Job je utvrdio: 'Ja sam pravedan, ali Bog meni pravdu uskraćuje.

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

U pravu sam, a lašcem prave mene, nasmrt prostrijeljen, a bez krivnje svoje!'

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Zar gdje čovjeka ima poput Joba koji porugu pije kao vodu,

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

sa zlikovcima koji skupa hodi i s opakima isti dijeli put?

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

On tvrdi: 'Kakva korist je čovjeku od tog što Bogu ugoditi želi?'

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Stoga me čujte, vi ljudi pametni! Od Boga zlo je veoma daleko i nepravednost od Svemogućega,

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

te on čovjeku plaća po djelima, daje svakom po njegovu vladanju.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Odista, Bog zla nikada ne čini, niti Svesilni kad izvrće pravo.

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

TÓa tko je njemu povjerio zemlju i vasioni svijet tko je stvorio?

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Kad bi on dah svoj u se povukao, kad bi čitav svoj duh k sebi vratio,

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

sva bića bi odjednom izdahnula i u prah bi se pretvorio čovjek.

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Ako razuma imaš, slušaj ovo, prikloni uho glasu riječi mojih.

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Može li vladat' koji mrzi pravo? Najpravednijeg hoćeš li osudit'? -

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Onog koji kaže kralju: 'Nitkove!' a odličniku govori: 'Zlikovče!'

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Koji nije spram knezovima pristran i jednak mu je ubog i mogućnik, jer oni su djelo ruku njegovih?

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Zaglave za tren, usred gluhe noći: komešaju se narodi, prolaze; ni od čije ruke moćni padaju.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Jer, on nadzire pute čovjekove, pazi nad svakim njegovim korakom.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Nema toga mraka niti crne tmine gdje bi se mogli zlikovci sakriti.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Bog nikome unaprijed ne kaže kada će na sud pred njega stupiti.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Bez saslušanja on satire jake i stavlja druge na njihovo mjesto.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

TÓa odveć dobro poznaje im djela! Sred noći on ih obara i gazi.

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

Ćuškom ih bije zbog zloće njihove na mjestu gdje ih svi vidjeti mogu.

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

Jer prestadoše za njime hoditi, zanemariše putove njegove

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

goneć uboge da vape do njega i potlačene da k njemu leleču.

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Al' miruje li, tko da njega gane? Zastre li lice, tko ga vidjet' može?

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

Nad pucima bdi k'o i nad čovjekom da ne zavlada tko narod zavodi.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Kada bezbožnik Bogu svome kaže: 'Zavedoše me, više griješit neću.

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

Ne uviđam li, ti me sad pouči, i ako sam kad nepravdu činio, ubuduće ja činiti je neću!'

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Misliš da Bog mora njega kazniti, dok ti zamisli njegove prezireš? Al' kada ti odlučuješ, a ne ja, mudrost nam svoju istresi dÓe sada!

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Svi ljudi umni sa mnom će se složit' i svatko razuman koji čuje mene:

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

Nepromišljeno Job je govorio, u riječima mu neima mudrosti.

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Stoga, nek' se Job dokraja iskuša, jer odgovara poput zlikovaca;

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

a svom grijehu još pobunu domeće, među nama on plješće dlanovima i hule svoje na Boga gomila."