Psalms 69

(Til Sangmesteren. Til Liljerne. Af David.) Frels mig Gud, thi Vandene når mig til Sjælen,

Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів.

jeg er sunket i bundløst Dynd, hvor der intet Fodfæste er, kommet i Vandenes Dyb, og Strømmen går over mig;

Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!

træt har jeg skreget mig, Struben brænder, mit Øje er mat af at bie på min Gud;

Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!

flere end mit Hoveds Hår er de, der hader mig uden Grund, mange er de, som vil mig til Livs, uden Skel er mig fjendske; hvad jeg ikke har ranet, skal jeg dog erstatte!

Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...

Gud, du kender min Dårskab, min Skyld er ej skjult for dig.

Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!

Lad mig ej bringe Skam over dem, som bier på dig, o Herre, Hærskarers HERRE, lad mig ej bringe Skændsel over dem der søger dig, Israels Gud!

Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!

Thi for din Skyld bærer jeg Spot, mit Åsyn dækkes af Skændsel;

Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,

fremmed er jeg for mine Brødre en Udlænding for min Moders Sønner.

бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...

Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, Spotten mod dig er faldet på mig:

Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,

jeg spæged min Sjæl med Faste, og det blev mig til Spot;

бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

i Sæk har jeg klædt mig, jeg blev dem et Mundheld.

і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...

De, der sidder i Porten, taler om mig, ved Drikkelagene synger de om mig.

За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:

Men jeg beder, HERRE, til dig i Nådens Tid, o Gud, i din store Miskundhed svare du mig!

про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

Frels mig med din trofaste Hjælp fra Dyndet, at jeg ikke skal synke; red mig fra dem, der hader mig, fra Vandenes Dyb,

А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,

lad Strømmen ikke gå over mig; lad Dybet ikke sluge mig eller Brønden lukke sig over mig.

визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!

Svar mig, HERRE, thi god er din Nåde, vend dig til mig efter din store Barmhjertighed;

Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!

dit Åsyn skjule du ej for din Tjener, thi jeg er i Våde, skynd dig og svar mig;

Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,

kom til min Sjæl og løs den, fri mig for mine Fjenders Skyld!

і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

Du ved, hvorledes jeg smædes og bærer Skam og Skændsel; du har Rede på alle mine Fjender.

наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...

Spot har ulægeligt knust mit Hjerte; jeg bied forgæves på Medynk, på Trøstere uden at finde;

Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

de gav mig Malurt at spise og slukked min Tørst med Eddike.

Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!

Lad Bordet foran dem blive en Snare, deres Takofre blive en Fælde;

і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

lad Øjnene slukkes, så Synet svigter, lad Lænderne altid vakle!

Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,

Din Vrede udøse du over dem din glødende Harme nå dem;

бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!

deres Teltlejr blive et Øde, og ingen bo i deres Telte!

Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

Thi de forfølger den, du slog, og øger Smerten for dem, du såred.

Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!

Tilregn dem hver eneste Brøde lad dem ikke få Del i din Retfærd;

Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...

lad dem slettes af Livets Bog, ej optegnes blandt de retfærdige!

Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

Men mig, som er arm og lidende, bjærge din Frelse, o Gud!

нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...

Jeg vil prise Guds Navn med Sang og ophøje ham med Tak;

А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

det er mer for HERREN end Okser end Tyre med Horn og Klove!

і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!

Når de ydmyge ser det, glæder de sig; I, som søger Gud, eders Hjerte oplives!

і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.

Thi HERREN låner de fattige Øre, han agter ej fangne Venner ringe.

Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,

Himmel og Jord skal prise ham, Havet og alt, hvad der rører sig der;

бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!

thi Gud vil frelse Zion og opbygge Judas Byer; der skal de bo og tage det i Eje;

Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,

hans Tjeneres Afkom skal arve det, de, der elsker hans Navn, skal bo deri.

бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!