Proverbs 29

Hvo Nakken gør stiv, skønt revset tit, han knuses brat uden Lægedom.

Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

Er der mange retfærdige, glædes Folket, men råder de gudløse, sukker Folket.

Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

Hvo Visdom elsker, glæder sin Fader, hvo Skøger omgås, bortødsler Gods.

Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

Kongen grundfæster Landet med Ret, en Udsuger lægger det øde.

Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

Mand, der smigrer sin Næste, breder et Net for hans Fod.

Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

I sin Brøde hildes den onde, den retfærdige jubler af Glæde.

У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

Den retfærdige kender de ringes Retssag; den gudløse skønner intet.

Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

Spottere ophidser Byen, men Vismænd, de stiller Vrede.

Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

Går Vismand i Rette med Dåre, vredes og ler han, alt preller af.

Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

De blodtørstige hader lydefri Mand, de retsindige tager sig af ham.

Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

En Tåbe slipper al sin Voldsomhed løs, Vismand stiller den omsider.

Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

En Fyrste, som lytter til Løgnetale, får lufter gudløse Tjenere.

Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

Fattigmand og Blodsuger mødes, HERREN giver begges Øjne Glans.

Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

En Konge, der dømmer de ringe med Ret, hans Trone står fast evindelig.

Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

Ris og Revselse, det giver Visdom, uvorn Dreng gør sin Moder Skam.

Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

Bliver mange gudløse tiltager Synd; retfærdige ser med Fryd deres Fald.

Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

Tugt din Søn, så kvæger han dig og bringer din Sjæl, hvad der smager.

Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

Uden Syner forvildes et Folk; salig den, der vogter på Loven.

Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

Med Ord lader Træl sig ikke tugte, han fatter dem vel, men adlyder ikke.

Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

Ser du en Mand, der er hastig til Tale, for en Tåbe er der snarere Håb end for ham.

Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

Forvænner man sin Træl fra ung, vil han til sidst være Herre.

Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

Hidsig Mand vækker Strid, vredladen Mand gør megen Synd.

Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

Et Menneskes Hovmod ydmyger ham, den ydmyge opnår Ære.

Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

Hæleren hader sit Liv, han hører Forbandelsen, men melder intet.

Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

Frygt for Mennesker leder i Snare, men den, der stoler på HERREN, er bjærget.

Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

Mange søger en Fyrstes Gunst; Mands Ret er dog fra HERREN.

Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

Urettens Mand er retfærdiges Gru, hvo redeligt vandrer, gudløses Gru.

Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.