Proverbs 28

Den gudløse flyr, skønt ingen er efter ham; tryg som en Løve er den retfærdige.

Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

Ved Voldsmands Brøde opstår Strid, den kvæles af Mand med Forstand.

Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

En fattig Tyran, der kuer de ringe, er Regn, der hærger og ej giver Brød.

Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

Hvo Loven sviger, roser de gudløse, hvo Loven holder, er på Krigsfod med dem.

Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

Ildesindede fatter ej Ret; alt fatter de, som søger HERREN.

Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

Hellere en fattig med lydefri Færd end en, som går Krogveje, er han end rig.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

Forstandig Søn tager Vare på Loven, men Drankeres Fælle gør sin Fader Skam.

Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

Hvo Velstand øger ved Åger og Opgæld, samler til en, som er mild mod de ringe.

Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

Den, der vender sit Øre fra Loven, endog hans Bøn er en Gru.

Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

Leder man retsindige vild på onde Veje, falder man selv i sin Grav; men de lydefri arver Lykke.

Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

Rigmand tykkes sig viis, forstandig Småmand gennemskuer ham.

Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

Når retfærdige jubler, er Herligheden stor, vinder gudløse frem, skal man lede efter Folk.

Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

At dølge sin Synd fører ikke til Held, men bekendes og slippes den, finder man Nåde.

Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

Saligt det Menneske, som altid ængstes, men forhærder man sit Hjerte, falder man i Ulykke.

Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

En brølende Løve, en grådig Bjørn er en gudløs, som styrer et ringe Folk.

Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

Uforstandig Fyrste øver megen Vold, langt Liv får den, der hader Rov.

Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

Et Menneske, der tynges af Blodskyld, er på Flugt til sin Grav; man hjælpe ham ikke.

Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

Den, som vandrer lydefrit, frelses, men den, som går Krogveje, falder i Graven.

Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

Den mættes med brød, som dyrker sin Jord, med Fattigdom den, der jager efter Tomhed.

Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

Ærlig Mand velsignes rigt, men Jag efter Rigdom undgår ej Straf.

Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

At være partisk er ikke godt, en Mand kan forse sig for en Bid Brød.

Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

Misundelig Mand vil i Hast vinde Gods; at Trang kommer over ham, ved han ikke.

Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

Den, der revser, får Tak til sidst fremfor den, hvis Tunge er slesk.

Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

Stjæle fra Forældre og nægte, at det, er Synd, er at være Fælle med hærgende Mand.

Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

Den vindesyge vækker Splid, men den, der stoler på HERREN, kvæges.

Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

Den, der stoler på sit Vid, er en Tåbe, men den, der vandrer i Visdom, reddes.

Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

Hvo Fattigmand giver, skal intet fattes, men mangefold bandes, hvo Øjnene lukker.

Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

Vinder gudløse frem, kryber Folk i Skjul; når de omkommer, bliver de retfærdige mange.

Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.