Job 15

فَأَجَابَ أَلِيفَازُ التَّيْمَانِيُّ وَقَالَ:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

«أَلَعَلَّ الْحَكِيمَ يُجِيبُ عَنْ مَعْرِفَةٍ بَاطِلَةٍ، وَيَمْلأُ بَطْنَهُ مِنْ رِيحٍ شَرْقِيَّةٍ،

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

فَيَحْتَجَّ بِكَلاَمٍ لاَ يُفِيدُ، وَبِأَحَادِيثَ لاَ يَنْتَفِعُ بِهَا؟

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

أَمَّا أَنْتَ فَتُنَافِي الْمَخَافَةَ، وَتُنَاقِضُ التَّقْوَى لَدَى اللهِ.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

لأَنَّ فَمَكَ يُذِيعُ إِثْمَكَ، وَتَخْتَارُ لِسَانَ الْمُحْتَالِينَ.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

إِنَّ فَمَكَ يَسْتَذْنِبُكَ، لاَ أَنَا، وَشَفَتَاكَ تَشْهَدَانِ عَلَيْكَ.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

«أَصُوِّرْتَ أَوَّلَ النَّاسِ أَمْ أُبْدِئْتَ قَبْلَ التِّلاَلِ؟

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

هَلْ تَنَصَّتَّ فِي مَجْلِسِ اللهِ، أَوْ قَصَرْتَ الْحِكْمَةَ عَلَى نَفْسِكَ؟

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

مَاذَا تَعْرِفُهُ وَلاَ نَعْرِفُهُ نَحْنُ؟ وَمَاذَا تَفْهَمُ وَلَيْسَ هُوَ عِنْدَنَا؟

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

عِنْدَنَا الشَّيْخُ وَالأَشْيَبُ، أَكْبَرُ أَيَّامًا مِنْ أَبِيكَ.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

أَقَلِيلَةٌ عِنْدَكَ تَعْزِيَاتُ اللهِ، وَالْكَلاَمُ مَعَكَ بِالرِّفْقِ؟

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

«لِمَاذَا يَأْخُذُكَ قَلْبُكَ؟ وَلِمَاذَا تَخْتَلِجُ عَيْنَاكَ

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

حَتَّى تَرُدَّ عَلَى اللهِ وَتُخْرِجَ مِنْ فِيكَ أَقْوَالاً؟

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

مَنْ هُوَ الإِنْسَانُ حَتَّى يَزْكُو، أَوْ مَوْلُودُ الْمَرْأَةِ حَتَّى يَتَبَرَّرَ؟

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

هُوَذَا قِدِّيسُوهُ لاَ يَأْتَمِنُهُمْ، وَالسَّمَاوَاتُ غَيْرُ طَاهِرَةٍ بِعَيْنَيْهِ،

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

فَبِالْحَرِيِّ مَكْرُوهٌ وَفَاسِدٌ الإِنْسَانُ الشَّارِبُ الإِثْمَ كَالْمَاءِ!

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

«أُوحِي إِلَيْكَ، اسْمَعْ لِي فَأُحَدِّثَ بِمَا رَأَيْتُهُ،

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

مَا أَخْبَرَ بِهِ حُكَمَاءُ عَنْ آبَائِهِمْ فَلَمْ يَكْتُمُوهُ.

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

الَّذِينَ لَهُمْ وَحْدَهُمْ أُعْطِيَتِ الأَرْضُ، وَلَمْ يَعْبُرْ بَيْنَهُمْ غَرِيبٌ.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

الشِّرِّيرُ هُوَ يَتَلَوَّى كُلَّ أَيَّامِهِ، وَكُلَّ عَدَدِ السِّنِينَ الْمَعْدُودَةِ لِلْعَاتِي.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

صَوْتُ رُعُوبٍ فِي أُذُنَيْهِ. فِي سَاعَةِ سَلاَمٍ يَأْتِيهِ الْمُخَرِّبُ.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

لاَ يَأْمُلُ الرُّجُوعَ مِنَ الظُّلْمَةِ، وَهُوَ مُرْتَقَبٌ لِلسَّيْفِ.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

تَائِهٌ هُوَ لأَجْلِ الْخُبْزِ حَيْثُمَا يَجِدُهُ، وَيَعْلَمُ أَنَّ يَوْمَ الظُّلْمَةِ مُهَيَّأٌ بَيْنَ يَدَيْهِ.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

يُرْهِبُهُ الضُّرُّ وَالضَّيْقُ. يَتَجَبَّرَانِ عَلَيْهِ كَمَلِكٍ مُسْتَعِدٍّ لِلْوَغَى.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

لأَنَّهُ مَدَّ عَلَى اللهِ يَدَهُ، وَعَلَى الْقَدِيرِ تَجَبَّرَ

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

عَادِيًا عَلَيْهِ، مُتَصَلِّبُ الْعُنُقِ بِأَوْقَافِ مَجَانِّهِ مُعَبَّأَةً.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

لأَنَّهُ قَدْ كَسَا وَجْهَهُ سَمْنًا، وَرَبَّى شَحْمًا عَلَى كِلْيَتَيْهِ،

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

فَيَسْكُنُ مُدُنًا خَرِبَةً، بُيُوتًا غَيْرَ مَسْكُونَةٍ عَتِيدَةً أَنْ تَصِيرَ رُجَمًا.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

لاَ يَسْتَغْنِي، وَلاَ تَثْبُتُ ثَرْوَتُهُ، وَلاَ يَمْتَدُّ فِي الأَرْضِ مُقْتَنَاهُ.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

لاَ تَزُولُ عَنْهُ الظُّلْمَةُ. خَرَاعِيبُهُ تُيَبِّسُهَا السُّمُومُ، وَبِنَفْخَةِ فَمِهِ يَزُولُ.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

لاَ يَتَّكِلْ عَلَى السُّوءِ. يَضِلُّ. لأَنَّ السُّوءَ يَكُونُ أُجْرَتَهُ.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

قَبْلَ يَوْمِهِ يُتَوَفَّى، وَسَعَفُهُ لاَ يَخْضَرُّ.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

يُسَاقِطُ كَالْجَفْنَةِ حِصْرِمَهُ، وَيَنْثُرُ كَالزَّيْتُونِ زَهْرُهُ.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

لأَنَّ جَمَاعَةَ الْفُجَّارِ عَاقِرٌ، وَالنَّارُ تَأْكُلُ خِيَامَ الرَّشْوَةِ.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

حَبِلَ شَقَاوَةً وَوَلَدَ إِثْمًا، وَبَطْنُهُ أَنْشَأَ غِشًّا».

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...