Job 29

addidit quoque Iob adsumens parabolam suam et dixit

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

quis mihi tribuat ut sim iuxta menses pristinos secundum dies quibus Deus custodiebat me

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

quando splendebat lucerna eius super caput meum et ad lumen eius ambulabam in tenebris

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

sicut fui in diebus adulescentiae meae quando secreto Deus erat in tabernaculo meo

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

quando erat Omnipotens mecum et in circuitu meo pueri mei

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando lavabam pedes meos butyro et petra fundebat mihi rivos olei

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

quando procedebam ad portam civitatis et in platea parabant cathedram mihi

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

videbant me iuvenes et abscondebantur et senes adsurgentes stabant

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

principes cessabant loqui et digitum superponebant ori suo

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

vocem suam cohibebant duces et lingua eorum gutturi suo adherebat

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

auris audiens beatificabat me et oculus videns testimonium reddebat mihi

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

quod liberassem pauperem vociferantem et pupillum cui non esset adiutor

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

benedictio perituri super me veniebat et cor viduae consolatus sum

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

iustitia indutus sum et vestivit me sicut vestimento et diademate iudicio meo

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

oculus fui caeco et pes claudo

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

pater eram pauperum et causam quam nesciebam diligentissime investigabam

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

conterebam molas iniqui et de dentibus illius auferebam praedam

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

dicebamque in nidulo meo moriar et sicut palma multiplicabo dies

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

radix mea aperta est secus aquas et ros morabitur in messione mea

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

gloria mea semper innovabitur et arcus meus in manu mea instaurabitur

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

qui me audiebant expectabant sententiam et intenti tacebant ad consilium meum

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

verbis meis addere nihil audebant et super illos stillabat eloquium meum

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

expectabant me sicut pluviam et os suum aperiebant quasi ad imbrem serotinum

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

si quando ridebam ad eos non credebant et lux vultus mei non cadebat in terram

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

si voluissem ire ad eos sedebam primus cumque sederem quasi rex circumstante exercitu eram tamen maerentium consolator

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!