Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

addidit quoque Iob adsumens parabolam suam et dixit

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

quis mihi tribuat ut sim iuxta menses pristinos secundum dies quibus Deus custodiebat me

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

quando splendebat lucerna eius super caput meum et ad lumen eius ambulabam in tenebris

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

sicut fui in diebus adulescentiae meae quando secreto Deus erat in tabernaculo meo

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando erat Omnipotens mecum et in circuitu meo pueri mei

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

quando lavabam pedes meos butyro et petra fundebat mihi rivos olei

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

quando procedebam ad portam civitatis et in platea parabant cathedram mihi

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

videbant me iuvenes et abscondebantur et senes adsurgentes stabant

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

principes cessabant loqui et digitum superponebant ori suo

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

vocem suam cohibebant duces et lingua eorum gutturi suo adherebat

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

auris audiens beatificabat me et oculus videns testimonium reddebat mihi

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

quod liberassem pauperem vociferantem et pupillum cui non esset adiutor

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

benedictio perituri super me veniebat et cor viduae consolatus sum

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

iustitia indutus sum et vestivit me sicut vestimento et diademate iudicio meo

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

oculus fui caeco et pes claudo

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

pater eram pauperum et causam quam nesciebam diligentissime investigabam

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

conterebam molas iniqui et de dentibus illius auferebam praedam

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

dicebamque in nidulo meo moriar et sicut palma multiplicabo dies

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

radix mea aperta est secus aquas et ros morabitur in messione mea

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

gloria mea semper innovabitur et arcus meus in manu mea instaurabitur

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

qui me audiebant expectabant sententiam et intenti tacebant ad consilium meum

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

verbis meis addere nihil audebant et super illos stillabat eloquium meum

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

expectabant me sicut pluviam et os suum aperiebant quasi ad imbrem serotinum

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

si quando ridebam ad eos non credebant et lux vultus mei non cadebat in terram

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

si voluissem ire ad eos sedebam primus cumque sederem quasi rex circumstante exercitu eram tamen maerentium consolator