Proverbs 8

Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?

Δεν κραζει η σοφια; και δεν εκπεμπει την φωνην αυτης η συνεσις;

На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!

Ισταται επι της κορυφης των υψηλων τοπων, υπερ την οδον, εν τω μεσω των τριοδων.

При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:

Κραζει πλησιον των πυλων, εν τη εισοδω της πολεως, εν τη εισοδω των θυρων

До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:

προς εσας, ανθρωποι, κραζω και η φωνη μου εκπεμπεται προς τους υιους των ανθρωπων.

Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!

Απλοι, νοησατε φρονησιν και αφρονες, αποκτησατε νοημονα καρδιαν.

Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.

Ακουσατε διοτι θελω λαλησει πραγματα εξοχα, και τα χειλη μου θελουσι προφερει ορθα.

Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.

Διοτι αληθειαν θελει λαλησει ο λαρυγξ μου τα δε χειλη μου βδελυττονται την ασεβειαν.

Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.

Παντες οι λογοι του στοματος μου ειναι μετα δικαιοσυνης δεν υπαρχει εν αυτοις δολιον διεστραμμενον

Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.

Παντες ειναι σαφεις εις τον νοουντα και ορθοι εις τους ευρισκοντας γνωσιν.

Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:

Λαβετε την παιδειαν μου, και μη αργυριον και γνωσιν, μαλλον παρα χρυσιον εκλεκτον.

ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!

Διοτι η σοφια ειναι καλητερα λιθων πολυτιμων και παντα τα επιθυμητα πραγματα δεν ειναι ανταξια αυτης.

Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.

Εγω η σοφια κατοικω μετα της φρονησεως, και εφευρισκω γνωσιν συνετων βουλευματων.

Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!

Ο φοβος του Κυριου ειναι να μιση τις το κακον αλαζονειαν και αυθαδειαν και πονηραν οδον και διεστραμμενον στομα εγω μισω.

В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.

Εμου ειναι η βουλη και η ασφαλεια εγω ειμαι η συνεσις εμου η δυναμις.

Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.

Δι εμου οι βασιλεις βασιλευουσι, και οι αρχοντες θεσπιζουσι δικαιοσυνην.

Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.

Δι εμου οι ηγεμονες ηγεμονευουσι, και οι μεγιστανες, παντες οι κριται της γης

Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!

Εγω τους εμε αγαπωντας αγαπω και οι ζητουντες με θελουσι με ευρει.

Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:

Πλουτος και δοξα ειναι μετ εμου, αγαθα διαμενοντα και δικαιοσυνη.

ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!

Οι καρποι μου ειναι καλητεροι χρυσιου και χρυσιου καθαρου και τα γεννηματα μου, εκλεκτου αργυριου.

Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,

Περιπατω εν οδω δικαιοσυνης, αναμεσον των τριβων της κρισεως,

щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!

δια να καμω τους αγαπωντας με να κληρονομησωσιν αγαθα, και να γεμισω τους θησαυρους αυτων.

Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,

Ο Κυριος με ειχεν εν τη αρχη των οδων αυτου, προ των εργων αυτου, απ αιωνος.

відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.

Προ του αιωνος με εχρισεν, απ αρχης, πριν υπαρξη η γη.

Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.

Εγεννηθην οτε δεν ησαν αι αβυσσοι, οτε δεν υπηρχον αι πηγαι αι αναβρυουσαι υδατα

Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,

Πριν τα ορη θεμελιωθωσι, προ των λοφων, εγω εγεννηθην

коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.

ενω δεν ειχεν ετι καμει την γην ουτε πεδιαδας, ουτε κορυφας χωματων της οικουμενης.

Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,

Οτε ητοιμαζε τους ουρανους, εγω ημην εκει οτε περιεγραφε καμαραν υπερανω του προσωπου της αβυσσου

коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,

οτε εστερεονε τον αιθερα επανω οτε ωχυρονε τας πηγας της αβυσσου

коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,

οτε επεβαλλε τον νομον αυτου εις την θαλασσαν, να μη παραβωσι τα υδατα το προσταγμα αυτου οτε διεταττε τα θεμελια της γης

то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,

τοτε ημην πλησιον αυτου δημιουργουσα και εγω ημην καθ ημεραν η τρυφη αυτου, ευφραινομενη παντοτε ενωπιον αυτου,

радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!

ευφραινομενη εν τη οικουμενη της γης αυτου και η τρυφη μου ητο μετα των υιων των ανθρωπων.

Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!

Τωρα λοιπον ακουσατε μου, ω τεκνα διοτι μακαριοι οι φυλαττοντες τας οδους μου.

Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!

Ακουσατε παιδειαν και γενεσθε σοφοι, και μη αποδοκιμαζετε αυτην.

Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!

Μακαριος ο ανθρωπος, οστις μου ακουση, αγρυπνων καθ ημεραν εν ταις πυλαις μου, περιμενων εις τους παραστατας των θυρων μου

Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.

διοτι οστις ευρη εμε, θελει ευρει ζωην, και θελει λαβει χαριν παρα Κυριου.

А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!

Οστις ομως αμαρτηση εις εμε, την εαυτου ψυχην αδικει παντες οι μισουντες με αγαπωσι θανατον.