Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Eyüp şöyle yanıtladı:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

“Sözümü dikkatle dinleyin, Bana verdiğiniz avuntu bu olsun.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Bırakın ben de konuşayım, Ben konuştuktan sonra alay edin.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

“Yakınmam insana mı karşı? Niçin sabırsızlanmayayım?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Bana bakın da şaşın, Elinizi ağzınıza koyun.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Bunu düşündükçe içimi korku sarıyor, Bedenimi titreme alıyor.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Kötüler niçin yaşıyor, Yaşlandıkça güçleri artıyor?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Çocukları sapasağlam çevrelerinde, Soyları gözlerinin önünde.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Evleri güvenlik içinde, korkudan uzak, Tanrı’nın sopası onlara dokunmuyor.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Boğalarının çiftleşmesi hiç boşa çıkmaz, İnekleri hep doğurur, hiç düşük yapmaz.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Çocuklarını sürü gibi salıverirler, Yavruları oynaşır.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Tef ve lir eşliğinde şarkı söyler, Ney sesiyle eğlenirler.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Ömürlerini bolluk içinde geçirir, Esenlik içinde ölüler diyarına inerler.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Tanrı’ya, ‘Bizden uzak dur!’ derler, ‘Yolunu öğrenmek istemiyoruz.

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Her Şeye Gücü Yeten kim ki, O’na kulluk edelim? Ne kazancımız olur O’na dua etsek?’

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Ama zenginlikleri kendi ellerinde değil. Kötülerin öğüdü benden uzak olsun.

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

“Kaç kez kötülerin kandili söndü, Başlarına felaket geldi, Tanrı öfkelendiğinde paylarına düşen kederi verdi?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Kaç kez rüzgarın sürüklediği saman gibi, Kasırganın uçurduğu saman çöpü gibi oldular?

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

‘Tanrı babaların cezasını çocuklarına çektirir’ diyorsunuz, Kendilerine çektirsin de bilsinler nasıl olduğunu.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Yıkımlarını kendi gözleriyle görsünler, Her Şeye Gücü Yeten’in gazabını içsinler.

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Çünkü sayılı ayları sona erince Geride bıraktıkları aileleri için niye kaygı çeksinler?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

“En yüksektekileri bile yargılayan Tanrı’ya Kim akıl öğretebilir?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Biri gücünün doruğunda ölür, Büsbütün rahat ve kaygısız.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Bedeni iyi beslenmiş, İlikleri dolu.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Ötekiyse acı içinde ölür, İyilik nedir hiç tatmamıştır.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Toprakta birlikte yatarlar, Üzerlerini kurt kaplar.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

“Bakın, düşüncelerinizi, Bana zarar vermek için kurduğunuz düzenleri biliyorum.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

‘Büyük adamın evi nerede?’ diyorsunuz, ‘Kötülerin çadırları nerede?’

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Yolculara hiç sormadınız mı? Anlattıklarına kulak asmadınız mı?

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Felaket günü kötü insan esirgenir, Gazap günü ona kurtuluş yolu gösterilir.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Kim davranışını onun yüzüne vurur? Kim yaptığının karşılığını ona ödetir?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Mezarlığa taşınır, Kabri başında nöbet tutulur.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Vadi toprağı tatlı gelir ona, Herkes ardından gider, Önüsıra gidenlerse sayısızdır.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

“Boş laflarla beni nasıl avutursunuz? Yanıtlarınızdan çıkan tek sonuç yalandır.”