Job 22

І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

Temanlı Elifaz şöyle yanıtladı:

Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!

[] “İnsan Tanrı’ya yararlı olabilir mi? Bilge kişinin bile O’na yararı dokunabilir mi?

Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

Doğruluğun Her Şeye Gücü Yeten’e ne zevk verebilir, Kusursuz yaşamın O’na ne kazanç sağlayabilir?

Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

Seni azarlaması, dava etmesi O’ndan korktuğun için mi?

Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!

Kötülüğün büyük, Günahların sonsuz değil mi?

Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!

Çünkü kardeşlerinden nedensiz rehin alıyor, Onları soyuyordun.

Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...

Yorguna su içirmedin, Açtan ekmeği esirgedin;

А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.

Ülkeye bileğinle sahip oldun, Saygın biri olarak orada yaşadın.

Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

Dul kadınları eli boş çevirdin, Öksüzlerin kolunu kanadını kırdın.

тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,

Bu yüzden her yanın tuzaklarla çevrili, Ansızın gelen korkuyla yılıyorsun,

твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...

Her şey kararıyor, göremez oluyorsun, Seller altına alıyor seni.

Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!

“Tanrı göklerin yükseklerinde değil mi? Yıldızlara bak, ne kadar yüksekteler!

А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?

Sen ise, ‘Tanrı ne bilir?’ diyorsun, ‘Zifiri karanlığın içinden yargılayabilir mi?

Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

Koyu bulutlar O’na engeldir, göremez, Gökkubbenin üzerinde dolaşır.’

Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

Kötülerin yürüdüğü Eski yolu mu tutacaksın?

що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

Onlar ki, vakitleri gelmeden çekilip alındılar, Temellerini sel bastı.

що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?

Tanrı’ya, ‘Bizden uzak dur!’ dediler, ‘Her Şeye Gücü Yeten bize ne yapabilir?’

А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!

Ama onların evlerini iyilikle dolduran O’ydu. Bunun için kötülerin öğüdü benden uzak olsun.

Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

“Doğrular onların yıkımını görüp sevinir, Suçsuzlar şöyle diyerek eğlenir:

Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

‘Düşmanlarımız yok edildi, Malları yanıp kül oldu.’

Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

“Tanrı’yla dost ol, barış ki, Bolluğa eresin.

Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

Ağzından çıkan öğretiyi benimse, Sözlerini yüreğinde tut.

Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

Her Şeye Gücü Yeten’e dönersen, eski haline kavuşursun. Kötülüğü çadırından uzak tutar,

І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

Altınını yere, Ofir altınını vadideki çakılların arasına atarsan,

і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

Her Şeye Gücü Yeten senin altının, Değerli gümüşün olur.

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,

O zaman Her Şeye Gücü Yeten’den zevk alır, Yüzünü Tanrı’ya kaldırırsın.

будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.

O’na dua edersin, dinler seni, Adaklarını yerine getirirsin.

А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.

Neye karar verirsen yapılır, Yollarını ışık aydınlatır.

Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.

İnsanlar seni alçaltınca, güvenini yitirme, Çünkü Tanrı alçakgönüllüleri kurtarır.

Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

O suçsuz olmayanı bile kurtarır, Senin ellerinin temizliği sayesinde kurtulur suçlu.”