Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Naamalı Sofar şöyle yanıtladı:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

“Sıkıntılı düşüncelerim beni yanıt vermeye zorluyor, Bu yüzden çok heyecanlıyım.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Beni utandıran bir azar işitiyorum, Anlayışım yanıt vermemi gerektiriyor.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

“Bilmiyor musun eskiden beri, İnsan dünyaya geldiğinden beri,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Kötünün zafer çığlığı kısadır, Tanrısızın sevinciyse bir anlıktır.

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Boyu göklere erişse, Başı bulutlara değse bile,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Sonsuza dek yok olacak, kendi pisliği gibi; Onu görmüş olanlar, ‘Nerede o?’ diyecekler.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Düş gibi uçacak, bir daha bulunamayacak, Gece görümü gibi yok olacak.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Kendisini görmüş olan gözler bir daha onu görmeyecek, Yaşadığı yerde artık görünmeyecektir.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Çocukları yoksulların lütfunu dileyecek, Malını kendi eliyle geri verecektir.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Kemiklerini dolduran gençlik ateşi Kendisiyle birlikte toprakta yatacak.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

“Kötülük ağzında tatlı gözükse, Onu dilinin altına gizlese bile,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Tutsa, bırakmasa, Damağının altına saklasa bile,

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Yediği yiyecek midesinde ekşiyecek, İçinde kobra zehirine dönüşecek.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Yuttuğu servetleri kusacak, Tanrı onları midesinden çıkaracak.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Kobra zehiri emecek, Engereğin zehir dişi onu öldürecek.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Akarsuların, bal ve ayran akan derelerin Sefasını süremeyecek.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Zahmetle kazandığını Yemeden geri verecek, Elde ettiği kazancın tadını çıkaramayacak.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Çünkü yoksulları ezip yüzüstü bıraktı, Kendi yapmadığı evi zorla aldı.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

“Hırsı yüzünden rahat nedir bilmedi, Serveti onu kurtaramayacak.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Yediğinden artakalan olmadı, Bu yüzden bolluğu uzun sürmeyecek.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Varlık içinde yokluk çekecek, Sıkıntı tepesine binecek.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Karnını tıka basa doyurduğunda, Tanrı kızgın öfkesini ondan çıkaracak, Üzerine gazap yağdıracak.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Demir silahtan kaçacak olsa, Tunç ok onu delip geçecek.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Çekilince ok sırtından, Parıldayan ucu ödünden çıkacak, Dehşet çökecek üzerine.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Koyu karanlık onun hazinelerini gözlüyor. Körüklenmemiş ateş onu yiyip bitirecek, Çadırında artakalanı tüketecek.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Suçunu gökler açığa çıkaracak, Yeryüzü ona karşı ayaklanacak.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Varlığını seller, Azgın sular götürecek Tanrı’nın öfkelendiği gün.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Budur kötünün Tanrı’dan aldığı pay, Budur Tanrı’nın ona verdiği miras.”