Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

E prosseguindo Jó no seu discurso, disse:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Ah! Quem me dera ser como eu fui nos meses do passado, como nos dias em que Deus me guardava;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

quando a sua lâmpada luzia sobre o minha cabeça, e eu com a sua luz caminhava através das trevas;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

como era nos dias do meu vigor, quando o íntimo favor de Deus estava sobre a minha tenda;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando o Todo-Poderoso ainda estava comigo, e os meus filhos em redor de mim;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

quando os meus passos eram banhados em leite, e a rocha me deitava ribeiros de azeite!

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Quando eu saía para a porta da cidade, e na praça preparava a minha cadeira,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

os moços me viam e se escondiam, e os idosos se levantavam e se punham em pé;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

os príncipes continham as suas palavras, e punham a mão sobre a sua boca;

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

a voz dos nobres emudecia, e a língua se lhes pegava ao paladar.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Pois, ouvindo-me algum ouvido, me tinha por bem-aventurado; e vendo-me algum olho, dava testemunho de mim;

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

porque eu livrava o miserável que clamava, e o órfão que não tinha quem o socorresse.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

A bênção do que estava a perecer vinha sobre mim, e eu fazia rejubilar-se o coração da viúva.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Vestia-me da retidão, e ela se vestia de mim; como manto e diadema era a minha justiça.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Fazia-me olhos para o cego, e pés para o coxo;

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

dos necessitados era pai, e a causa do que me era desconhecido examinava com diligência.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

E quebrava os caninos do perverso, e arrancava-lhe a presa dentre os dentes.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Então dizia eu: No meu ninho expirarei, e multiplicarei os meus dias como a areia;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

as minhas raízes se estendem até as águas, e o orvalho fica a noite toda sobre os meus ramos;

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

a minha honra se renova em mim, e o meu arco se revigora na minha mão.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

A mim me ouviam e esperavam, e em silêncio atendiam ao meu conselho.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Depois de eu falar, nada replicavam, e minha palavra destilava sobre eles;

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

esperavam-me como à chuva; e abriam a sua boca como à chuva tardia.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Eu lhes sorria quando não tinham confiança; e não desprezavam a luz do meu rosto;

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

eu lhes escolhia o caminho, assentava-me como chefe, e habitava como rei entre as suas tropas, como aquele que consola os aflitos.