Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Mas agora zombam de mim os de menos idade do que eu, cujos pais teria eu desdenhado de pôr com os cães do meu rebanho.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Pois de que me serviria a força das suas mãos, homens nos quais já pereceu o vigor?

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

De míngua e fome emagrecem; andam roendo pelo deserto, lugar de ruínas e desolação.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Apanham malvas junto aos arbustos, e o seu mantimento são as raízes dos zimbros.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

São expulsos do meio dos homens, que gritam atrás deles, como atrás de um ladrão.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Têm que habitar nos desfiladeiros sombrios, nas cavernas da terra e dos penhascos.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Bramam entre os arbustos, ajuntam-se debaixo das urtigas.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

São filhos de insensatos, filhos de gente sem nome; da terra foram enxotados.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Mas agora vim a ser a sua canção, e lhes sirvo de provérbio.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Eles me abominam, afastam-se de mim, e no meu rosto não se privam de cuspir.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Porquanto Deus desatou a minha corda e me humilhou, eles sacudiram de si o freio perante o meu rosto.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

ë direita levanta-se gente vil; empurram os meus pés, e contra mim erigem os seus caminhos de destruição.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Estragam a minha vereda, promovem a minha calamidade; não há quem os detenha.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Vêm como por uma grande brecha, por entre as ruínas se precipitam.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Sobrevieram-me pavores; é perseguida a minha honra como pelo vento; e como nuvem passou a minha felicidade.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

E agora dentro de mim se derrama a minha alma; os dias da aflição se apoderaram de mim.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

De noite me são traspassados os ossos, e o mal que me corrói não descansa.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Pela violência do mal está desfigurada a minha veste; como a gola da minha túnica, me aperta.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Ele me lançou na lama, e fiquei semelhante ao pó e à cinza.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Clamo a ti, e não me respondes; ponho-me em pé, e não atentas para mim.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Tornas-te cruel para comigo; com a força da tua mão me persegues.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Levantas-me sobre o vento, fazes-me cavalgar sobre ele, e dissolves-me na tempestade.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Pois eu sei que me levarás à morte, e à casa do ajuntamento destinada a todos os viventes.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Contudo não estende a mão quem está a cair? Ou não clama por socorro na sua calamidade?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Não chorava eu sobre aquele que estava aflito? Ou não se angustiava a minha alma pelo necessitado?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Todavia aguardando eu o bem, eis que me veio o mal, e esperando eu a luz, veio a escuridão.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

As minhas entranhas fervem e não descansam; os dias da aflição me surpreenderam.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Denegrido ando, mas não do sol; levanto-me na congregação, e clamo por socorro.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Tornei-me irmão dos chacais, e companheiro dos avestruzes.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

A minha pele enegrece e se me cai, e os meus ossos estão queimados do calor.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Pelo que se tornou em pranto a minha harpa, e a minha flauta em voz dos que choram.