Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Jeszcze dalej Ijob prowadził rzecz swoję, i rzekł:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Któż mi to da, abym był jako za miesięcy dawnych, za dni onych, których mię Bóg strzegł;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Gdy pochodnia jego świeciła nad głową moją, a przy świetle jego przechodziłem ciemności;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Jakom był za dni młodości mojej, gdy była przytomność Boża nad przybytkiem moim;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Gdy jeszcze Wszechmocny był ze mną, a około mnie dziatki moje;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Gdy ścieszki moje opływały masłem, a opoka wylewała mi źródła oliwy;

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Gdym wychodził do bramy przez miasto, a na ulicy kazałem sobie gotować stolicę moję.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Widząc mię młodzi ukrywali się, a starcy powstawszy stali.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Przełożeni przestawali mówić, a ręką zatykali usta swoje.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

Głos książąt ucichał, a język ich do podniebienia ich przylegał.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Bo ucho słuchające błogosławiło mię, a oko widzące dawało o mnie świadectwo,

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Żem wybawiał ubogiego wołającego, i sierotkę, i tego, który nie miał pomocnika.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Błogosławieństwo ginącego przychodziło na mię, a serce wdowy rozweselałem.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

W sprawiedliwość obłoczyłem się, a ona zdobiła mię; sąd mój był jako płaszcz i korona.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Byłem okiem ślepemu, a nogą chromemu.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Byłem ojcem ubogich, a sprawy, którejm nie wiedział, wywiadywałem się.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

I kruszyłem szczęki złośnika, a z zębów jego wydzierałem łup.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Przetożem rzekł: W gniaździe swojem umrę, a jako piasek rozmnożę dni moje.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Korzeń mój rozłoży się przy wodach, a rosa trwać będzie przez noc na gałązkach moich.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Chwała moja odmłodzi się przy mnie, a łuk mój w ręce mojej odnowi się.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Słuchano mię, i oczekiwano na mię, a milczano na radę moję.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Po słowie mojem nie powtarzano, tak na nich kropiła mowa moja.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Bo mię oczekiwali jako deszczu, a usta swe otwierali jako na deszcz późny.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Jeźlim żartował z nimi, nie wierzyli, a powagi twarzy mojej nie odrzucali.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Jeźlim kiedy do nich przyszedł, siadałem na przedniejszem miejscu, i mieszkałem jako król w wojsku, a jako ten, który smutnych cieszy.