Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Allora Giobbe rispose e disse:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

"Porgete bene ascolto alle mie parole, e sia questa la consolazione che mi date.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Sopportatemi, lasciate ch’io parli, e quando avrò parlato tu mi potrai deridere.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Mi lagno io forse d’un uomo? E come farei a non perder la pazienza?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Guardatemi, stupite, e mettetevi la mano sulla bocca.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Quando ci penso, ne sono smarrito, e la mia carne e presa da raccapriccio.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Perché mai vivono gli empi? Perché arrivano alla vecchiaia ed anche crescon di forze?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

La loro progenie prospera, sotto ai loro sguardi, intorno ad essi, e i lor rampolli fioriscon sotto gli occhi loro.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

La loro casa è in pace, al sicuro da spaventi, e la verga di Dio non li colpisce.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Il loro toro monta e non falla, la loro vacca figlia senz’abortire.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Mandan fuori come un gregge i loro piccini, e i loro figliuoli saltano e ballano.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Cantano a suon di timpano e di cetra, e si rallegrano al suon della zampogna.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Passano felici i loro giorni, poi scendono in un attimo nel soggiorno dei morti.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Eppure, diceano a Dio: "Ritirati da noi! Noi non ci curiamo di conoscer le tue vie!

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Che è l’Onnipotente perché lo serviamo? che guadagneremo a pregarlo?"

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Ecco, non hanno essi in mano la loro felicita? (lungi da me il consiglio degli empi!)

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Quando avvien mai che la lucerna degli empi si spenga, che piombi loro addosso la ruina, e che Dio, nella sua ira, li retribuisca di pene?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Quando son essi mai come paglia al vento, come pula portata via dall’uragano?

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

"Iddio", mi dite, "serba castigo pei figli dell’empio". Ma punisca lui stesso! che lo senta lui,

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

che vegga con gli occhi propri la sua ruina, e beva egli stesso l’ira dell’Onnipotente!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

E che importa all’empio della sua famiglia dopo di lui, quando il numero dei suoi mesi e ormai compiuto?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

S’insegnerà forse a Dio la scienza? a lui che giudica quelli di lassù?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

L’uno muore in mezzo al suo benessere, quand’è pienamente tranquillo e felice,

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

ha i secchi pieni di latte, e fresco il midollo dell’ossa.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

L’altro muore con l’amarezza nell’anima, senz’aver mai gustato il bene.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ambedue giacciono ugualmente nella polvere, e i vermi li ricoprono.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Ah! li conosco i vostri pensieri, e i piani che formate per abbattermi!

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Voi dite: "E dov’è la casa del prepotente? dov’è la tenda che albergava gli empi?"

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Non avete dunque interrogato quelli che hanno viaggiato? Voi non vorrete negare quello che attestano;

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

che, cioè, il malvagio è risparmiato nel dì della ruina, che nel giorno dell’ira egli sfugge.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Chi gli rimprovera in faccia la sua condotta? Chi gli rende quel che ha fatto?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Egli è portato alla sepoltura con onore, e veglia egli stesso sulla sua tomba.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Lievi sono a lui le zolle della valle; dopo, tutta la gente segue le sue orme; e, anche prima, una folla immensa fu come lui.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Perché dunque m’offrite consolazioni vane? Delle vostre risposte altro non resta che falsità".