Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Und Hiob fuhr fort, seinen Spruch anzuheben, und sprach:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

O daß ich wäre wie in den Monden der Vorzeit, wie in den Tagen, da Gott mich bewahrte,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

als seine Leuchte über meinem Haupte schien, und ich bei seinem Lichte durch die Finsternis wandelte;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

wie ich war in den Tagen meiner Reife, als das Vertrauen Gottes über meinem Zelte waltete,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

als der Allmächtige noch mit mir war, meine Knaben rings um mich her;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

als meine Schritte sich in Milch badeten, und der Fels neben mir Ölbäche ergoß;

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

als ich durch das Tor in die Stadt hineinging, meinen Sitz auf dem Platze aufstellte:

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Die Jünglinge sahen mich und verbargen sich, und die Greise erhoben sich, blieben stehen;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

die Fürsten hielten die Worte zurück und legten die Hand auf ihren Mund;

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

die Stimme der Vornehmen verstummte, und ihre Zunge klebte an ihrem Gaumen.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Denn wenn das Ohr von mir hörte, so pries es mich glücklich, und wenn das Auge mich sah, so legte es Zeugnis von mir ab.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Denn ich befreite den Elenden, der um Hülfe rief, und die Waise, die keinen Helfer hatte.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Der Segen des Umkommenden kam über mich, und das Herz der Witwe machte ich jubeln.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Ich kleidete mich in Gerechtigkeit, -und sie bekleidete mich, -wie in Oberkleid und Kopfbund in mein Recht.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Auge war ich dem Blinden, und Fuß dem Lahmen;

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Vater war ich den Dürftigen, und die Rechtssache dessen, den ich nicht kannte, untersuchte ich;

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

und ich zerbrach das Gebiß des Ungerechten, und seinen Zähnen entriß ich die Beute.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Und ich sprach: In meinem Neste werde ich verscheiden, und meine Tage vermehren wie der Sand;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

meine Wurzel wird ausgebreitet sein am Wasser, und der Tau wird übernachten auf meinem Gezweig;

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

meine Ehre wird frisch bei mir bleiben, und mein Bogen sich in meiner Hand verjüngen.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Sie hörten mir zu und harrten, und horchten schweigend auf meinen Rat.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Nach meinem Worte sprachen sie nicht wieder, und auf sie träufelte meine Rede.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Und sie harrten auf mich wie auf den Regen, und sperrten ihren Mund auf wie nach dem Spätregen.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Ich lächelte ihnen zu, wenn sie kein Vertrauen hatten, und das Licht meines Angesichts konnten sie nicht trüben.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Ich wählte für sie den Weg aus, und saß als Haupt, und thronte wie ein König unter der Kriegsschar, gleichwie einer, der Trauernde tröstet.