Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Und nun lachen über mich Jüngere als ich an Jahren, deren Väter ich verschmähte, den Hunden meiner Herde beizugesellen.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Wozu sollte mir auch die Kraft ihrer Hände nützen? Die Rüstigkeit ist bei ihnen verschwunden.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Durch Mangel und Hunger abgezehrt, nagen sie das dürre Land ab, welches längst öde und verödet ist;

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

sie pflücken Salzkraut bei den Gesträuchen, und die Wurzel der Ginster ist ihre Speise.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Aus der Mitte der Menschen werden sie vertrieben; man schreit über sie wie über einen Dieb.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

In grausigen Klüften müssen sie wohnen, in Erdlöchern und Felsenhöhlen.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Zwischen Gesträuchen kreischen sie, unter Dorngestrüpp sind sie hingestreckt.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Kinder von Verworfenen, ja, Kinder von Ehrlosen, sind sie hinausgepeitscht aus dem Lande!

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Und nun bin ich ihr Spottlied geworden, und ward ihnen zum Gerede.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Sie verabscheuen mich, treten fern von mir weg, und sie verschonen mein Angesicht nicht mit Speichel.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Denn er hat meinen Strick gelöst und mich gebeugt: so lassen sie vor mir den Zügel schießen.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Zu meiner Rechten erhebt sich die Brut; sie stoßen meine Füße hinweg und bahnen wider mich ihre verderblichen Wege.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Sie zerstören meinen Pfad, befördern meinen Untergang, sie, die selbst hilflos sind.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Sie kommen wie durch einen weiten Riß, unter Gekrach wälzen sie sich heran. -

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Schrecknisse haben sich gegen mich gekehrt; sie verfolgen wie der Wind meine Würde, und mein Heil ist vorübergezogen wie eine Wolke.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Und nun ergießt sich in mir meine Seele; Tage des Elends haben mich ergriffen.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Die Nacht durchbohrt meine Gebeine und löst sie von mir ab, und die an mir nagenden Schmerzen ruhen nicht.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Durch die Größe ihrer Kraft verändert sich mein Gewand, es umschließt mich wie der Halssaum meines Leibrocks.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Er hat mich in den Kot geworfen, und ich bin dem Staube und der Asche gleich geworden.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Ich schreie zu dir, und du antwortest mir nicht; ich stehe da, und du starrst mich an.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

In einen Grausamen verwandelst du dich mir, mit der Stärke deiner Hand befeindest du mich.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Du hebst mich empor auf den Wind, du lässest mich dahinfahren und zerrinnen im Sturmgetöse.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Denn ich weiß es, du willst mich in den Tod zurückführen und in das Versammlungshaus aller Lebendigen.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Doch streckt man beim Sturze nicht die Hand aus, oder erhebt man bei seinem Untergang nicht darob ein Hülfsgeschrei?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Weinte ich denn nicht über den, der harte Tage hatte? war meine Seele nicht um den Dürftigen bekümmert?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Denn ich erwartete Gutes, und es kam Böses; und ich harrte auf Licht, und es kam Finsternis.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Meine Eingeweide wallen und ruhen nicht; Tage des Elends sind mir entgegengetreten.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Trauernd gehe ich einher, ohne Sonne; ich stehe auf in der Versammlung und schreie.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Ich bin ein Bruder geworden den Schakalen, und ein Genosse den Straußen.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Meine Haut ist schwarz geworden und löst sich von mir ab, und mein Gebein ist brennend vor Glut.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Und so ist meine Laute zur Trauerklage geworden, und meine Schalmei zur Stimme der Weinenden.