Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Job prit de nouveau la parole sous forme sentencieuse et dit:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Oh! que ne puis-je être comme aux mois du passé, Comme aux jours où Dieu me gardait,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Quand sa lampe brillait sur ma tête, Et que sa lumière me guidait dans les ténèbres!

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Que ne suis-je comme aux jours de ma vigueur, Où Dieu veillait en ami sur ma tente,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Quand le Tout-Puissant était encore avec moi, Et que mes enfants m'entouraient;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Quand mes pieds se baignaient dans la crème Et que le rocher répandait près de moi des ruisseaux d'huile!

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Si je sortais pour aller à la porte de la ville, Et si je me faisais préparer un siège dans la place,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Les jeunes gens se retiraient à mon approche, Les vieillards se levaient et se tenaient debout.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Les princes arrêtaient leurs discours, Et mettaient la main sur leur bouche;

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

La voix des chefs se taisait, Et leur langue s'attachait à leur palais.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

L'oreille qui m'entendait me disait heureux, L'oeil qui me voyait me rendait témoignage;

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Car je sauvais le pauvre qui implorait du secours, Et l'orphelin qui manquait d'appui.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

La bénédiction du malheureux venait sur moi; Je remplissais de joie le coeur de la veuve.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Je me revêtais de la justice et je lui servais de vêtement, J'avais ma droiture pour manteau et pour turban.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

J'étais l'oeil de l'aveugle Et le pied du boiteux.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

J'étais le père des misérables, J'examinais la cause de l'inconnu;

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Je brisais la mâchoire de l'injuste, Et j'arrachais de ses dents la proie.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Alors je disais: Je mourrai dans mon nid, Mes jours seront abondants comme le sable;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

L'eau pénétrera dans mes racines, La rosée passera la nuit sur mes branches;

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Ma gloire reverdira sans cesse, Et mon arc rajeunira dans ma main.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

On m'écoutait et l'on restait dans l'attente, On gardait le silence devant mes conseils.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Après mes discours, nul ne répliquait, Et ma parole était pour tous une bienfaisante rosée;

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Ils comptaient sur moi comme sur la pluie, Ils ouvraient la bouche comme pour une pluie du printemps.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Je leur souriais quand ils perdaient courage, Et l'on ne pouvait chasser la sérénité de mon front.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

J'aimais à aller vers eux, et je m'asseyais à leur tête; J'étais comme un roi au milieu d'une troupe, Comme un consolateur auprès des affligés.