Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Job vastasi ja sanoi:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Kuulkaat visusti minun puhettani, ja antakaat neuvoa teitänne.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Kärsikäät minua, että minä myös puhuisin: ja kuin minä puhunut olen, pilkkaa sitte.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Puhunko minä ihmisen kanssa? miksi ei minun henkeni pitäisi tästä murehtiman?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Katsokaat minun päälleni, ja hämmästykäät, ja pankaat kätenne suun eteen.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Koska minä sitä ajattelen, niin minä peljästyn, ja vavistus tulee minun lihani päälle.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Miksi jumalattomat elävät, tulevat vanhaksi ja lisääntyvät tavarassa?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Heidän siemenensä on pysyväinen heidän ympärillänsä, ja heidän sikiänsä ovat läsnä heitä.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Heidän huoneensa ovat vapaat pelvosta, ja Jumalan vitsa ei ole heidän päällänsä.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Heidän sonninsa päästetään, ja ei käy väärin, heidän lehmänsä poikivat, ja ei ole hedelmättömät.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Heidän nuoret lapsensa käyvät ulos niinkuin lauma, ja heidän lapsensa hyppäävät.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

He riemuitsevat trumpuilla ja kanteleilla, ja iloitsevat huiluilla.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

He vanhenevat hyvissä päivissä, ja menevät silmänräpäyksessä helvettiin.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Jotka sanovat Jumalalle: mene pois meidän tyköämme; sillä emme tahdo tietää sinun tietäs.

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Kuka on Kaikkivaltias, että meidän pitää häntä palveleman? eli mitä meidän siitä hyvää on, että me häntä rukoilemme?

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Mutta katso, heidän tavaransa ei ole heidän kädessänsä: jumalattomain neuvo pitää kaukana minusta oleman.

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Kuinka jumalattoman kynttilä sammuu, ja heidän kadotuksensa tulee heidän päällensä? Hänen pitää jakaman surkeutta vihassansa.

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Heidän pitää oleman niinkuin korsi tuulessa, ja niinkuin akanat, jotka tuulispää vie salaisesti pois.

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Jumala säästää hänen onnettomuutensa hänen lapsillensa; koska hän maksaa hänelle, silloin hänen pitää tietämän.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Hänen silmänsä pitää näkemän hänen kadotuksensa, ja Kaikkivaltiaan vihasta pitää hänen juoman.

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Sillä mitä hän tottelee hänen huonettansa hänen jälkeensä? Ja hänen kuukauttensa luku tuskin tulee puolillensa.

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Kuka tahtoo opettaa Jumalaa, joka korkiatkin tuomitsee?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Tämä kuolee vauraana ja terveenä, rikkaana ja onnellisena.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Hänen piimäastiansa ovat täynnä rieskaa, ja hänen luunsa ovat täynnä ydintä.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Mutta toinen kuolee murheellisella mielellä, ja ei koskaan syönyt ilossa.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ja he makaavat ynnä maassa, ja madot peittävät heidät.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Katso, minä tunnen teidän ajatuksenne ja teidän väärän aivoituksenne minua vastaan.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Sillä te sanotte: kussa ruhtinaan huone on? ja kussa ovat majat, joissa jumalattomat asuiva?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Ettekö ole tutkineet vaeltavaisilta? ja ettekö tiedä hänen merkkejänsä?

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Sillä paha säästetään kadotuksen päivään, ja hän pysyy hamaan vihan päivään asti.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Kuka sanoo hänen edessänsä hänen tiensä? ja kuka kostaa hänelle sen minkä hän tehnyt on?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Mutta hän viedään hautaan, ja täytyy joukossa pysyä.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Ojan multa kelpasi hänelle, ja kaikki ihmiset viedään hänen perässänsä; ja ne jotka ovat hänen edellänsä olleet, ovat epälukuiset.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Miksi te minua lohdutatte turhaan? ja teidän vastauksenne löydetään vääräksi.