Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Silloin Zophar Naemasta vastasi ja sanoi:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Minun ajatakseni vaativat siis minua vastaamaan, ja en minä taida itsiäni pidättää.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Minä tahdon kuulla, jos joku minua nuhtelee ja laittaa; sillä minun ymmärrykseni benki vastaa minun puolestani.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Etkös tiedä sen aina niin käyneen siitä ajasta kuin ibminen on pantu maan päälle,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Että jumalattomien kerskaus ei ulotu kauvas; ulkokullattuin ilo on silmänräpäykseksi.

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Jos hänen korkeutensa ulottuis taivaasen, ja hänen päänsä sattuis pilviin;

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Niin pitää hänen viimein katooman niinkuin loka, niin että ne jotka hänen ovat näneet, sanovat: kussa hän on?

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Niinkuin uni katoo, niin ei pidä häntä löydettämän, ja niinkuin yönäkö pitää hänen raukeaman.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Se silmä, joka hänen nähnyt on, ei pidä häntä enää näkemän, ja hänen paikkansa ei pidä häntä enää näkemän.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Hänen lapsensa pitää kerjääjiä palveleman, ja hänen kätensä pitää jälleen hänelle antaman, mitä hän ryövännyt on.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Hänen luunsa pitää maksaman hänen salaiset syntinsä, ja pitää makaaman maassa hänen kanssansa.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

Ehkä vielä pahuus maistais makiasti hänen suussansa, kuitenkin pitää hänen sen kätkemän kielensä päälle.

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Hän säästää, ja ei hylkää sitä, vaan pitää sen suussansa.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Hänen ruokansa pitää muuttuman hänen vatsassansa, kärmeen sapeksi hänen sisälmyksissänsä.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Sen tavaran jonka hän niellyt on, pitää hänen ylös oksentaman; ja Jumala ajaa ne ulos hänen vatsastansa.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Hänen pitää imemän kärmeen myrkkyä, ja kyykärmeen kieli on hänen tappava.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Ei hänen pidä näkemän ojia ja virtoja, joista hunaja ja voi vuotavat.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Hän tekee työtä, ja ei saa nautita, ja hänen kalunsa pitää toisen saaman, niin ettei hänellä pidä niistä iloa oleman.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Sillä hän on polkenut ja hyljännyt köyhän, hän on repinyt itsellensä huoneita, joita ei hän ole rakentanut.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Sillä hänen vatsansa ei ole taitanut täyteen tulla, ja hänen kalliit kalunsa ei taida häntä pelastaa.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Hänen ruastansa ei pidä mitään jäämän; sentähden ei pidä hänen hyvät päivänsä pysyväiset oleman.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Ehkä hänellä olis yltäkyllä, niin pitää hänellä kuitenkin ahdistus oleman: kaikki käden vaiva pitää hänen päällensä tuleman.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Hänen vatsansa pitää vihdoin täyteen tuleman, ja hänen pitää lähettämän vihansa hirmuisuuden hänen päällensä: hän antaa sataa sotansa hänen päällensä.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Hänen pitää pakeneman rautaisia sota-aseita, ja vaskijoutsen pitää hänen lävitsensä käymän.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Avoin miekka pitää käymän hänen lävitsensä, ja miekan välkkynä, joka hänelle pitää karvas oleman, pitää pelvolla hänen päällensä tuleman.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Koko pimeys on hänelle kätketty tavaraksi; tuli pitää hänen kuluttaman, joka ei puhallettu ole, ja sille, joka jää hänen majaansa, pitää pahoin käymän.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Taivaan pitää ilmoittaman hänen pahuutensa, ja maan pitää asettaman itsensä häntä vastaan.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Hänen huoneensa hedelmä pitää vietämän pois, ja hajoitettaman hänen vihansa päivänä.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Tämä on jumalattoman ihmisen osa Jumalalta, ja hänen puheensa perintö Jumalalta.