Proverbs 11

Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

Falske Vægtskåle er HERREN en gru, fuldvvægtigt Lod er efter hans Sind.

Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

Kommer Hovmod, kommer og Skændsel, men med ydmyge følger der Visdom.

Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

Retsindiges Uskyld leder dem trygt, troløses falskhed lægger dem øde.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

Ej hjælper Rigdom på Vredens Dag, men Retfærd redder fra Døden.

Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

Den lydefris Retfærd jævner hans Vej, for sin Gudløshed falder den gudløse.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

Retsindiges Retfærd bringer dem Frelse, troløse fanges i egen Attrå.

При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

Ved Døden brister den gudløses Håb, Dårers Forventning brister.

Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

Den retfærdige fries af Trængsel, den gudløse kommer i hans Sted.

Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

Med sin Mund lægger vanhellig Næsten øde, retfærdige fries ved Kundskab.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

Ved retfærdiges Lykke jubler en By, der er Fryd ved gudløses Undergang.

Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

Ved retsindiges Velsignelse rejser en By sig, den styrtes i Grus ved gudløses Mund.

Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

Mand uden Vid ser ned på sin Næste, hvo, som har Indsigt, tier.

Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

Bagtaleren røber, hvad ham er betroet, den pålidelige skjuler Sagen.

Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

Uden Styre står et Folk for Fald, vel står det til, hvor mange giver Råd.

Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

Den går det ilde, som borger for andre, tryg er den, der hader Håndslag.

Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

Yndefuld Kvinde vinder Manden Ære; hader hun Retsind, volder hun Skændsel. De lade må savne Gods, flittige vinder sig Rigdom.

Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

Kærlig Mand gør vel mod sin Sjæl, den grumme er hård ved sit eget Kød.

Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

Den gudløse skaber kun skuffende Vinding, hvo Retfærd sår, får virkelig Løn.

Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

At hige efter Retfærd er Liv, at jage efter ondt er Død.

Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

De svigefulde er HERREN en Gru, hans Velbehag ejer, hvo lydefrit vandrer.

Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

Visselig undgår den onde ej Straf, de retfærdiges Æt går fri.

Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

Som Guldring i Svinetryne er fager Kvinde, der ikke kan skønne.

Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

Retfærdiges Ønske bliver kun til Lykke, gudløse har kun Vrede i Vente.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

En strør om sig og gør dog Fremgang, en anden nægter sig alt og mangler.

Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

Gavmild Sjæl bliver mæt; hvo andre kvæger, kvæges og selv.

Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

Hvo Kornet gemmer, ham bander Folket, Velsignelse kommer over den, som sælger.

Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

Hvo der jager efter godt, han søger efter Yndest, hvo der higer efter ondt, ham kommer det over.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

Hvo der stoler på sin Rigdom, falder, retfærdige grønnes som Løv.

Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

Den, der øder sit Hus, høster Vind, Dåre bliver Vismands Træl.

Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

Retfærds Frugt er et Livets Træ, Vismand indfanger Sjæle.

Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

En retfærdig reddes med Nød og næppe, endsige en gudløs, en, der synder.