Job 34

І говорив Елігу та й сказав:

Og Elihu tog til Orde og sagde:

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

"Hør mine Ord, I vise, I forstandige Mænd, lån mig Øre!

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Thi Øret prøver Ord, som Ganen smager på Mad;

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

lad os udgranske, hvad der er Ret, med hinanden skønne, hvad der er godt!

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Job sagde jo: "Jeg er retfærdig, min Ret har Gud sat til Side;

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

min Ret til Trods skal jeg være en Løgner? Skønt brødefri er jeg såret til Døden!"

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Er der mon Mage til Job? Han drikker Spot som Vand,

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

søger Selskab med Udådsmænd og Omgang med gudløse Folk!

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Thi han sagde: "Det båder ikke en Mand, at han har Venskab med Gud!"

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Derfor, I kloge, hør mig: Det være langt fra Gud af synde, fra den Almægtige at gøre ondt;

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

nej, han gengælder Menneskets Gerning, handler med Manden efter hans Færd;

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Gud forbryder sig visselig ej, den Almægtige bøjer ej Retten!

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Hvo gav ham Tilsyn med Jorden, hvo vogter, mon hele Verden?

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Drog han sin Ånd tilbage og tog sin Ånde til sig igen,

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

da udånded Kødet til Hobe, og atter blev Mennesket Støv!

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Har du Forstand, så hør derpå, lån Øre til mine Ord!

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Mon en, der hadede Ret, kunde styre? Dømmer du ham, den Retfærdige, Vældige?

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Han, som kan sige til Kongen: "Din Usling!" og "Nidding, som du er!" til Stormænd,

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

som ikke gør Forskel til Fordel for Fyrster ej heller foretrækker rig for ringe, thi de er alle hans Hænders Værk.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Brat må de dø, endda midt om Natten; de store slår han til, og borte er de, de vældige fjernes uden Menneskehånd.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Thi Menneskets Veje er ham for Øje, han skuer alle dets Skridt;

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

der er intet Mørke og intet Mulm, som Udådsmænd kan gemme sig i.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Thi Mennesket sættes der ingen Frist til at møde i Retten for Gud;

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

han knuser de vældige uden Forhør og sætter andre i Stedet.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Jeg hævder derfor: Han ved deres Gerninger, og ved Nattetide styrter han dem;

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

for deres Gudløshed slås de sønder, for alles Øjne tugter han dem,

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

fordi de veg borf fra ham og ikke regned hans Veje det mindste,

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

så de voldte, at ringe råbte til ham, og han måtte høre de armes Skrig.

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Tier han stille, hvo vil dømme ham? Skjuler han sit Åsyn, hvo vil laste ham? Over Folk og Mennesker våger han dog,

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

for at ikke en vanhellig skal herske, en af dem, der er Folkets Snarer.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Siger da en til Gud: "Fejlet har jeg, men synder ej mer,

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

jeg ser det, lær du mig; har jeg gjort Uret, jeg gør det ej mer!"

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

skal han da gøre Gengæld, fordi du vil det, fordi du indvender noget? Ja du, ikke jeg, skal afgøre det, så sig da nu, hvad du ved!

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Kloge Folk vil sige til mig som og vise Mænd, der hører mig:

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

"Job taler ikke med Indsigt, hans Ord er uoverlagte!

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Gid Job uden Ophør må prøves, fordi han svarer som slette Folk!

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

Thi han dynger Synd på Synd, han optræder hovent iblandt os og fremfører mange Ord imod Gud!"