Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Så tog Job til Orde og svarede:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

"Hør dog, hør mine Ord, lad det være Trøsten, I giver!

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Find jer nu i, at jeg taler, siden kan I jo håne!

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Gælder min Klage Mennesker? Hvi skulde jeg ej være utålmodig?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Vend jer til mig og stivn af Rædsel, læg Hånd på Mund!

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Jeg gruer, når jeg tænker derpå, mit Legeme gribes af Skælven:

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

De gudløse, hvorfor lever de, bliver gamle, ja vokser i Kraft?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Deres Æt har de blivende hos sig, deres Afkom for deres Øjne;

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

deres Huse er sikre mod Rædsler, Guds Svøbe rammer dem ikke;

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

ej springer deres Tyr forgæves, Koen kælver, den kaster ikke;

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

de slipper deres Drenge ud som Får, deres Børneflok boltrer sig ret;

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

de synger til Pauke og Citer, er glade til Fløjtens Toner;

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

de lever deres Dage i Lykke og synker med Fred i Dødsriget,

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

skønt de siger til Gud: "Gå fra os, at kende dine Veje er ikke vor Lyst!

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Den Almægtige? Hvad han? Skal vi tjene ham? Hvad Gavn at banke på hos ham?"

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Er ej deres Lykke i deres Hånd og gudløses Råd ham fjernt?

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Når går de gudløses Lampe ud og når kommer Ulykken over dem? Når deler han Loddet ud i sin Vrede,

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

så de bliver som Strå for Vinden, som Avner, Storm fører bort?

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Gemmer Gud hans Ulykkeslod til hans Børn? Ham selv gengælde han, så han mærker det,

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

lad ham selv få sit Vanheld at se, den Almægtiges Vrede at drikke!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Thi hvad bryder han sig siden om sit Hus, når hans Måneders Tal er udrundet?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Kan man vel tage Gud i Skole, ham, som dømmer de højeste Væsner?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

En dør jo på Lykkens Tinde, helt tryg og så helt uden Sorger:

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

hans Spande er fulde af Mælk, hans Knogler af saftig Marv;

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

med bitter Sjæl dør en anden og har aldrig nydt nogen Lykke;

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

de lægger sig begge i Jorden, og begge dækkes af Orme!

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Se, jeg kender så vel eders Tanker og de Rænker, I spinder imod mig,

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

når I siger: "Hvor er Stormandens Hus og det Telt, hvor de gudløse bor?"

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Har I aldrig spurgt de berejste og godkendt deres Beviser:

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Den onde skånes på Ulykkens Dag og frelses på Vredens Dag.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Hvem foreholder ham vel hans Færd, gengælder ham, hvad han gør?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Til Graven bæres han hen, ved hans Gravhøj holdes der Vagt;

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

i Dalbunden hviler han sødt, Alverden følger så efter, en Flok uden Tal gik forud for ham.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Hvor tom er den Trøst, som I giver! Eders Svar - kun Svig er tilbage!