Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Job progovori i reče:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

"Slušajte, slušajte dobro što ću reći, utjehu mi takvu barem udijelite.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Otrpite da riječ jednu ja izrečem, kad završim, tad se rugajte slobodno.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Zar protiv čovjeka dižem ja optužbu? Kako da strpljenje onda ne izgubim?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Pogledajte na me: užas će vas spopast', rukom ćete svoja zakloniti usta;

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

pomislim li na to, prestravim se i sam i čitavim svojim tad protrnem tijelom.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Zašto na životu ostaju zlikovci i, što su stariji, moćniji bivaju?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Potomstvo njihovo s njima napreduje a izdanci im se množe pred očima.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Strah nikakav kuće njihove ne mori i šiba ih Božja ostavlja na miru.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Njihovi bikovi plode pouzdano, krave im se tele i ne jalove se.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

K'o jagnjad djeca im slobodno skakuću, veselo igraju njihovi sinovi.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Oni pjevaju uz harfe i bubnjeve i vesele se uz zvukove svirale.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Dane svoje završavaju u sreći, u Podzemlje oni silaze spokojno.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

A govorili su Bogu: 'Ostavi nas, ne želimo znati za tvoje putove!

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

TÓa tko je Svesilni da njemu služimo i kakva nam korist da ga zazivamo?'

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Zar svoju sreću u ruci ne imahu, makar do Njega ne drže ništa oni?

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Zar se luč opakog kada ugasila? Zar se na njega oborila nesreća? Zar mu u gnjevu svom On skroji sudbinu?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Zar je kao slama na vjetru postao, kao pljeva koju vihor svud raznosi?

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Hoće l' ga kaznit' Bog u njegovoj djeci? Ne, njega nek' kazni da sam to osjeti!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Vlastitim očima nek' rasap svoj vidi, neka se napije srdžbe Svesilnoga!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

TÓa što poslije smrti on za dom svoj mari kad će se presjeć' niz njegovih mjeseci?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Ali tko će Boga učiti mudrosti, njega koji sudi najvišim bićima?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Jedan umire u punom blagostanju, bez briga ikakvih, u potpunom miru,

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

bokova od pretiline otežalih i kostiju sočne moždine prepunih.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

A drugi umire s gorčinom u duši, nikad nikakve ne okusivši sreće.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Obojica leže zajedno u prahu, crvi ih jednako prekrivaju oba.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

O, znam dobro kakve vaše su namjere, kakve zlosti protiv mene vi snujete.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Jer pitate: 'Gdje je kuća plemićeva, šator u kojem stanovahu opaki?'

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Niste li na cesti putnike pitali, zar njihovo svjedočanstvo ne primate:

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

'Opaki je u dan nesreće pošteđen i u dan Božje jarosti veseo je.'

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Al' na postupcima tko će mu predbacit' i tko će mu vratit' što je počinio?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

A kad ga na kraju na groblje odnesu, na grobni mu humak postavljaju stražu.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Lake su mu grude zemlje u dolini dok za njime ide čitavo pučanstvo.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

O, kako su vaše utjehe isprazne! Kakva su prijevara vaši odgovori!"