Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Sofar iz Naamata progovori tad i reče:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

"Misli me tjeraju da ti odgovorim, i zato u meni vri to uzbuđenje

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

dok slušam ukore koji me sramote, al' odgovor mudar um će moj već naći.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Zar tebi nije od davnine poznato, otkad je čovjek na zemlju stavljen bio,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

da je kratka vijeka radost opakoga, da kao tren prođe sreća bezbožnička.

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Pa ako stasom i do neba naraste, ako mu se glava dotakne oblaka,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

poput utvare on zauvijek nestaje; koji ga vidješe kažu: 'Gdje je sad on?'

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Kao san bez traga on se rasplinjuje, nestaje ga kao priviđenja noćnog.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Nijedno ga oko više gledat neće, niti će ga mjesto njegovo vidjeti

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Njegovu će djecu gonit' siromasi: rukama će svojim vraćati oteto.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Kosti su njegove bujale mladošću; gle, zajedno s njome pokošen je sada.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

Zlo bijaše slatko njegovim ustima te ga je pod svojim jezikom skrivao;

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

sladio se pazeć' da ga ne proguta i pod nepcem svojim zadržavao ga.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Ali hrana ta mu trune u utrobi, otrovom zmijskim u crijevima postaje.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Blago progutano mora izbljuvati. Bog će ga istjerat' njemu iz utrobe.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Iz zmijine glave otrov je sisao: sada umire od jezika gujina.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Potoke ulja on gledat' više neće, ni vidjet' gdje rijekom med i mlijeko teku.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Vratit će dobitak ne okusivši ga, neće uživat' u plodu trgovine.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Jer je sirotinju gnjeo i tlačio, otimao kuće koje ne sazida,

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

jer ne bješe kraja požudi njegovoj, njegova ga blaga neće izbaviti.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Jer mu proždrljivost ništa ne poštedi, ni sreća njegova dugo trajat neće.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Sred izobilja u škripcu će se naći, svom će snagom na nj se oboriti bijeda.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

I dok hranom bude trbuh svoj punio, Bog će na nj pustiti jarost svoga gnjeva, sasut' dažd strelica na meso njegovo.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Ako i izmakne gvozdenom oružju, luk će mjedeni njega prostrijeliti.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Strijelu bi izvuk'o, al' mu probi leđa, a šiljak blistavi viri mu iz žuči. Kamo god krenuo, strepnje ga vrebaju,

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

na njega tmine sve tajom očekuju. Vatra ga ništi, ni od kog zapaljena, i proždire sve pod njegovim šatorom.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Gle, nebo krivicu njegovu otkriva i čitava zemlja na njega se diže.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Njegovu će kuću raznijeti poplava, otplaviti je u dan Božje jarosti.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Takvu sudbinu Bog priprema zlikovcu i takvu baštinu on mu dosuđuje."