Job 27

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Тогава Йов продължи беседата си и каза:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

Жив е Бог, който е отнел правото ми, и Всемогъщият, който е огорчил душата ми —

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

докато дишането ми е в мен и Божият дъх — в ноздрите ми,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

устните ми не ще говорят неправда и езикът ми не ще произнесе измама!

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Далеч от мен да кажа, че сте прави! Докато умра, от себе си не ще отхвърля непорочността си.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Държа здраво правдата си и няма да я пусна. Сърцето ми няма да ме упрекне, докато съм жив.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Врагът ми нека бъде като безбожния и който се надига против мен — като беззаконния.

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Защото каква е надеждата на лицемера, ако Бог отсече и изиска душата му?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Бог ще чуе ли вика му, щом го сполети беда?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Той ще се наслаждава ли във Всемогъщия? Ще призовава ли Бога по всяко време?

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Аз ще ви наставя за Божията сила, няма да скрия това, което е у Всемогъщия.

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Ето, всички вие сте видели — защо тогава бъбрите такива суети?

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Това е от Бога делът на безбожния и наследството, което насилниците получават от Всемогъщия.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Ако синовете му се умножават, за меча са и издънките му няма да се наситят с хляб.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Останалите от него смъртта ще свали в гроба и вдовиците му няма да ги оплачат.

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Макар да трупа сребро като пръст и да приготвя дрехи като кал,

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

приготвя ги, но праведният ще ги носи и невинни ще си разделят среброто.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Построява къщата си като молец или като колиба, направена от пазач.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Богатият ляга и няма да се прибере; отваря очите си и го няма.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Ужаси го обземат като води, вихрушка го отвлича през нощта.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Източният вятър го отнася и той си отива, изтръгва го от мястото му.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Хвърля камъни срещу него без пощада, той бяга отчаяно от ръката Му.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Ще пляскат с ръце след него и ще му подсвирнат от мястото му.