Proverbs 8

Δεν κραζει η σοφια; και δεν εκπεμπει την φωνην αυτης η συνεσις;

Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?

Ισταται επι της κορυφης των υψηλων τοπων, υπερ την οδον, εν τω μεσω των τριοδων.

На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!

Κραζει πλησιον των πυλων, εν τη εισοδω της πολεως, εν τη εισοδω των θυρων

При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:

προς εσας, ανθρωποι, κραζω και η φωνη μου εκπεμπεται προς τους υιους των ανθρωπων.

До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:

Απλοι, νοησατε φρονησιν και αφρονες, αποκτησατε νοημονα καρδιαν.

Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!

Ακουσατε διοτι θελω λαλησει πραγματα εξοχα, και τα χειλη μου θελουσι προφερει ορθα.

Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.

Διοτι αληθειαν θελει λαλησει ο λαρυγξ μου τα δε χειλη μου βδελυττονται την ασεβειαν.

Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.

Παντες οι λογοι του στοματος μου ειναι μετα δικαιοσυνης δεν υπαρχει εν αυτοις δολιον διεστραμμενον

Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.

Παντες ειναι σαφεις εις τον νοουντα και ορθοι εις τους ευρισκοντας γνωσιν.

Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.

Λαβετε την παιδειαν μου, και μη αργυριον και γνωσιν, μαλλον παρα χρυσιον εκλεκτον.

Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:

Διοτι η σοφια ειναι καλητερα λιθων πολυτιμων και παντα τα επιθυμητα πραγματα δεν ειναι ανταξια αυτης.

ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!

Εγω η σοφια κατοικω μετα της φρονησεως, και εφευρισκω γνωσιν συνετων βουλευματων.

Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.

Ο φοβος του Κυριου ειναι να μιση τις το κακον αλαζονειαν και αυθαδειαν και πονηραν οδον και διεστραμμενον στομα εγω μισω.

Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!

Εμου ειναι η βουλη και η ασφαλεια εγω ειμαι η συνεσις εμου η δυναμις.

В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.

Δι εμου οι βασιλεις βασιλευουσι, και οι αρχοντες θεσπιζουσι δικαιοσυνην.

Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.

Δι εμου οι ηγεμονες ηγεμονευουσι, και οι μεγιστανες, παντες οι κριται της γης

Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.

Εγω τους εμε αγαπωντας αγαπω και οι ζητουντες με θελουσι με ευρει.

Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!

Πλουτος και δοξα ειναι μετ εμου, αγαθα διαμενοντα και δικαιοσυνη.

Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:

Οι καρποι μου ειναι καλητεροι χρυσιου και χρυσιου καθαρου και τα γεννηματα μου, εκλεκτου αργυριου.

ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!

Περιπατω εν οδω δικαιοσυνης, αναμεσον των τριβων της κρισεως,

Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,

δια να καμω τους αγαπωντας με να κληρονομησωσιν αγαθα, και να γεμισω τους θησαυρους αυτων.

щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!

Ο Κυριος με ειχεν εν τη αρχη των οδων αυτου, προ των εργων αυτου, απ αιωνος.

Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,

Προ του αιωνος με εχρισεν, απ αρχης, πριν υπαρξη η γη.

відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.

Εγεννηθην οτε δεν ησαν αι αβυσσοι, οτε δεν υπηρχον αι πηγαι αι αναβρυουσαι υδατα

Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.

Πριν τα ορη θεμελιωθωσι, προ των λοφων, εγω εγεννηθην

Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,

ενω δεν ειχεν ετι καμει την γην ουτε πεδιαδας, ουτε κορυφας χωματων της οικουμενης.

коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.

Οτε ητοιμαζε τους ουρανους, εγω ημην εκει οτε περιεγραφε καμαραν υπερανω του προσωπου της αβυσσου

Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,

οτε εστερεονε τον αιθερα επανω οτε ωχυρονε τας πηγας της αβυσσου

коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,

οτε επεβαλλε τον νομον αυτου εις την θαλασσαν, να μη παραβωσι τα υδατα το προσταγμα αυτου οτε διεταττε τα θεμελια της γης

коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,

τοτε ημην πλησιον αυτου δημιουργουσα και εγω ημην καθ ημεραν η τρυφη αυτου, ευφραινομενη παντοτε ενωπιον αυτου,

то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,

ευφραινομενη εν τη οικουμενη της γης αυτου και η τρυφη μου ητο μετα των υιων των ανθρωπων.

радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!

Τωρα λοιπον ακουσατε μου, ω τεκνα διοτι μακαριοι οι φυλαττοντες τας οδους μου.

Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!

Ακουσατε παιδειαν και γενεσθε σοφοι, και μη αποδοκιμαζετε αυτην.

Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!

Μακαριος ο ανθρωπος, οστις μου ακουση, αγρυπνων καθ ημεραν εν ταις πυλαις μου, περιμενων εις τους παραστατας των θυρων μου

Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!

διοτι οστις ευρη εμε, θελει ευρει ζωην, και θελει λαβει χαριν παρα Κυριου.

Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.

Οστις ομως αμαρτηση εις εμε, την εαυτου ψυχην αδικει παντες οι μισουντες με αγαπωσι θανατον.

А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!