Job 21

Allora Giobbe rispose e disse:

А Йов відповів та й сказав:

"Porgete bene ascolto alle mie parole, e sia questa la consolazione che mi date.

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Sopportatemi, lasciate ch’io parli, e quando avrò parlato tu mi potrai deridere.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Mi lagno io forse d’un uomo? E come farei a non perder la pazienza?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Guardatemi, stupite, e mettetevi la mano sulla bocca.

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Quando ci penso, ne sono smarrito, e la mia carne e presa da raccapriccio.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Perché mai vivono gli empi? Perché arrivano alla vecchiaia ed anche crescon di forze?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

La loro progenie prospera, sotto ai loro sguardi, intorno ad essi, e i lor rampolli fioriscon sotto gli occhi loro.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

La loro casa è in pace, al sicuro da spaventi, e la verga di Dio non li colpisce.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Il loro toro monta e non falla, la loro vacca figlia senz’abortire.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Mandan fuori come un gregge i loro piccini, e i loro figliuoli saltano e ballano.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Cantano a suon di timpano e di cetra, e si rallegrano al suon della zampogna.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Passano felici i loro giorni, poi scendono in un attimo nel soggiorno dei morti.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Eppure, diceano a Dio: "Ritirati da noi! Noi non ci curiamo di conoscer le tue vie!

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Che è l’Onnipotente perché lo serviamo? che guadagneremo a pregarlo?"

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Ecco, non hanno essi in mano la loro felicita? (lungi da me il consiglio degli empi!)

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Quando avvien mai che la lucerna degli empi si spenga, che piombi loro addosso la ruina, e che Dio, nella sua ira, li retribuisca di pene?

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Quando son essi mai come paglia al vento, come pula portata via dall’uragano?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

"Iddio", mi dite, "serba castigo pei figli dell’empio". Ma punisca lui stesso! che lo senta lui,

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

che vegga con gli occhi propri la sua ruina, e beva egli stesso l’ira dell’Onnipotente!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

E che importa all’empio della sua famiglia dopo di lui, quando il numero dei suoi mesi e ormai compiuto?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

S’insegnerà forse a Dio la scienza? a lui che giudica quelli di lassù?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

L’uno muore in mezzo al suo benessere, quand’è pienamente tranquillo e felice,

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

ha i secchi pieni di latte, e fresco il midollo dell’ossa.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

L’altro muore con l’amarezza nell’anima, senz’aver mai gustato il bene.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Ambedue giacciono ugualmente nella polvere, e i vermi li ricoprono.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ah! li conosco i vostri pensieri, e i piani che formate per abbattermi!

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Voi dite: "E dov’è la casa del prepotente? dov’è la tenda che albergava gli empi?"

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Non avete dunque interrogato quelli che hanno viaggiato? Voi non vorrete negare quello che attestano;

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

che, cioè, il malvagio è risparmiato nel dì della ruina, che nel giorno dell’ira egli sfugge.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Chi gli rimprovera in faccia la sua condotta? Chi gli rende quel che ha fatto?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Egli è portato alla sepoltura con onore, e veglia egli stesso sulla sua tomba.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Lievi sono a lui le zolle della valle; dopo, tutta la gente segue le sue orme; e, anche prima, una folla immensa fu come lui.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Perché dunque m’offrite consolazioni vane? Delle vostre risposte altro non resta che falsità".

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...