Job 29

ויסף איוב שאת משלו ויאמר׃
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
מי יתנני כירחי קדם כימי אלוה ישמרני׃
О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
בהלו נרו עלי ראשי לאורו אלך חשך׃
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
כאשר הייתי בימי חרפי בסוד אלוה עלי אהלי׃
як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
בעוד שדי עמדי סביבותי נערי׃
коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
ברחץ הליכי בחמה וצור יצוק עמדי פלגי שמן׃
коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
בצאתי שער עלי קרת ברחוב אכין מושבי׃
Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
ראוני נערים ונחבאו וישישים קמו עמדו׃
як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
שרים עצרו במלים וכף ישימו לפיהם׃
зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
קול נגידים נחבאו ולשונם לחכם דבקה׃
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
כי אזן שמעה ותאשרני ועין ראתה ותעידני׃
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
כי אמלט עני משוע ויתום ולא עזר לו׃
бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
ברכת אבד עלי תבא ולב אלמנה ארנן׃
Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
צדק לבשתי וילבשני כמעיל וצניף משפטי׃
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
עינים הייתי לעור ורגלים לפסח אני׃
Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
אב אנכי לאביונים ורב לא ידעתי אחקרהו׃
Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
ואשברה מתלעות עול ומשניו אשליך טרף׃
Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
ואמר עם קני אגוע וכחול ארבה ימים׃
І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
שרשי פתוח אלי מים וטל ילין בקצירי׃
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
כבודי חדש עמדי וקשתי בידי תחליף׃
Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
לי שמעו ויחלו וידמו למו עצתי׃
Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
אחרי דברי לא ישנו ועלימו תטף מלתי׃
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
ויחלו כמטר לי ופיהם פערו למלקוש׃
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
אשחק אלהם לא יאמינו ואור פני לא יפילון׃
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
אבחר דרכם ואשב ראש ואשכון כמלך בגדוד כאשר אבלים ינחם׃
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!