Job 29

Jòb tanmen pale ankò, li di:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

-Ki moun ki va fè m' viv tan lontan an, lè Bondye t'ap voye je sou mwen an?

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Lè sa a, Bondye te toujou la avèk mwen. Limyè li te klere anwo tèt mwen, li t'ap moutre m' kote pou m' mete pye m' nan fènwa a.

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Nan tan sa a, tout zafè m' t'ap mache byen. Bondye te zanmi m'. Li t'ap pwoteje kay mwen.

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Bondye ki gen tout pouvwa a te toujou la avèk mwen. Mwen t'ap viv nan mitan tout pitit gason m' yo.

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Bèf ak kabrit mwen yo te konn bay anpil lèt. Pye oliv mwen yo te donnen menm nan tè wòch.

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Lè mwen parèt pòtay lavil la, lè mwen pran plas mwen nan mitan chèf fanmi yo,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

wè yo wè m', jenn gason yo mete kò yo sou kote, granmoun yo leve kanpe pa respè pou mwen.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Notab yo sispann pale, yo fèmen bouch yo.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Ata chèf yo pa ka pale ankò! Lang yo vin lou nan bouch yo.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

Tout moun ki te wè m' t'ap mache fè lwanj mwen, tout moun ki te tande m' te kontan avè m'.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Mwen lonje men bay pòv malere ki nan ka ansanm ak timoun san papa ki san sekou.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Moun ki te nan pi gwo mizè t'ap fè lwanj mwen. Mwen te fè kè vèv yo kontan.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Mwen te toujou fè sa ki dwat. Mwen pa t' janm nan patipri.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Se mwen ki te wè pou avèg yo. Se mwen ki te mache pou kokobe yo.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Mwen te yon papa pou pòv malere yo. Mwen te kanpe pou defann kòz etranje yo.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Mwen te kraze pouvwa malveyan yo. Mwen sove moun ki te anba men yo.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Mwen t'ap di nan kè m': M'a viv kont viv mwen. M'a mouri sou kabann mwen ak kè poze.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Mwen te tankou yon pyebwa plante bò larivyè. Sou tout branch li yo se lawouze.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Moun pa ta janm sispann fè lwanj mwen. Mwen t'ap toujou gen tout fòs mwen sou mwen.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Lè m'ap pale, tout moun fèmen bouch yo. Yo louvri zòrèy yo, y'ap tann konsa konsèy m'ap bay.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Pawòl mwen tonbe nan kè yo tankou grenn lapli. Lè m' fin pale, pesonn pa gen anyen pou di ankò.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Yo t'ap tann mwen pale tankou tè sèk k'ap tann lapli. Yo rete bouch louvri pou ranmase sa m'ap di.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Lè yo dekouraje, mwen fè yon ti ri ak yo. Sa te kont pou remoute kouraj yo.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Mwen te kanpe alatèt yo. Mwen mennen yo tankou yon wa k'ap mennen sòlda li yo. Mwen di yo sa pou yo fè. Mwen te ba yo kouraj lè yo nan lafliksyon.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!