Job 29

Job prit de nouveau la parole sous forme sentencieuse et dit:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Oh! que ne puis-je être comme aux mois du passé, Comme aux jours où Dieu me gardait,

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Quand sa lampe brillait sur ma tête, Et que sa lumière me guidait dans les ténèbres!

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Que ne suis-je comme aux jours de ma vigueur, Où Dieu veillait en ami sur ma tente,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Quand le Tout-Puissant était encore avec moi, Et que mes enfants m'entouraient;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Quand mes pieds se baignaient dans la crème Et que le rocher répandait près de moi des ruisseaux d'huile!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Si je sortais pour aller à la porte de la ville, Et si je me faisais préparer un siège dans la place,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Les jeunes gens se retiraient à mon approche, Les vieillards se levaient et se tenaient debout.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Les princes arrêtaient leurs discours, Et mettaient la main sur leur bouche;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

La voix des chefs se taisait, Et leur langue s'attachait à leur palais.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

L'oreille qui m'entendait me disait heureux, L'oeil qui me voyait me rendait témoignage;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Car je sauvais le pauvre qui implorait du secours, Et l'orphelin qui manquait d'appui.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

La bénédiction du malheureux venait sur moi; Je remplissais de joie le coeur de la veuve.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Je me revêtais de la justice et je lui servais de vêtement, J'avais ma droiture pour manteau et pour turban.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

J'étais l'oeil de l'aveugle Et le pied du boiteux.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

J'étais le père des misérables, J'examinais la cause de l'inconnu;

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Je brisais la mâchoire de l'injuste, Et j'arrachais de ses dents la proie.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Alors je disais: Je mourrai dans mon nid, Mes jours seront abondants comme le sable;

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

L'eau pénétrera dans mes racines, La rosée passera la nuit sur mes branches;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Ma gloire reverdira sans cesse, Et mon arc rajeunira dans ma main.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

On m'écoutait et l'on restait dans l'attente, On gardait le silence devant mes conseils.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Après mes discours, nul ne répliquait, Et ma parole était pour tous une bienfaisante rosée;

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Ils comptaient sur moi comme sur la pluie, Ils ouvraient la bouche comme pour une pluie du printemps.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Je leur souriais quand ils perdaient courage, Et l'on ne pouvait chasser la sérénité de mon front.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

J'aimais à aller vers eux, et je m'asseyais à leur tête; J'étais comme un roi au milieu d'une troupe, Comme un consolateur auprès des affligés.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!