Job 21

Job prit la parole et dit:

А Йов відповів та й сказав:

Ecoutez, écoutez mes paroles, Donnez-moi seulement cette consolation.

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Laissez-moi parler, je vous prie; Et, quand j'aurai parlé, tu pourras te moquer.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Est-ce contre un homme que se dirige ma plainte? Et pourquoi mon âme ne serait-elle pas impatiente?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Regardez-moi, soyez étonnés, Et mettez la main sur la bouche.

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Quand j'y pense, cela m'épouvante, Et un tremblement saisit mon corps.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Pourquoi les méchants vivent-ils? Pourquoi les voit-on vieillir et accroître leur force?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Leur postérité s'affermit avec eux et en leur présence, Leurs rejetons prospèrent sous leurs yeux.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Dans leurs maisons règne la paix, sans mélange de crainte; La verge de Dieu ne vient pas les frapper.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Leurs taureaux sont vigoureux et féconds, Leurs génisses conçoivent et n'avortent point.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Ils laissent courir leurs enfants comme des brebis, Et les enfants prennent leurs ébats.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, Ils se réjouissent au son du chalumeau.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Ils passent leurs jours dans le bonheur, Et ils descendent en un instant au séjour des morts.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Ils disaient pourtant à Dieu: Retire-toi de nous; Nous ne voulons pas connaître tes voies.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Qu'est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Que gagnerons-nous à lui adresser nos prières?

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Quoi donc! ne sont-ils pas en possession du bonheur? -Loin de moi le conseil des méchants!

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Mais arrive-t-il souvent que leur lampe s'éteigne, Que la misère fonde sur eux, Que Dieu leur distribue leur part dans sa colère,

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Qu'ils soient comme la paille emportée par le vent, Comme la balle enlevée par le tourbillon?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Est-ce pour les fils que Dieu réserve le châtiment du père? Mais c'est lui que Dieu devrait punir, pour qu'il le sente;

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

C'est lui qui devrait contempler sa propre ruine, C'est lui qui devrait boire la colère du Tout-Puissant.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Car, que lui importe sa maison après lui, Quand le nombre de ses mois est achevé?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Est-ce à Dieu qu'on donnera de la science, A lui qui gouverne les esprits célestes?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

L'un meurt au sein du bien-être, De la paix et du bonheur,

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Les flancs chargés de graisse Et la moelle des os remplie de sève;

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

L'autre meurt, l'amertume dans l'âme, Sans avoir joui d'aucun bien.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Et tous deux se couchent dans la poussière, Tous deux deviennent la pâture des vers.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Je sais bien quelles sont vos pensées, Quels jugements iniques vous portez sur moi.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Vous dites: Où est la maison de l'homme puissant? Où est la tente qu'habitaient les impies?

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Mais quoi! n'avez-vous point interrogé les voyageurs, Et voulez-vous méconnaître ce qu'ils prouvent?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Au jour du malheur, le méchant est épargné; Au jour de la colère, il échappe.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Qui lui reproche en face sa conduite? Qui lui rend ce qu'il a fait?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Il est porté dans un sépulcre, Et il veille encore sur sa tombe.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Les mottes de la vallée lui sont légères; Et tous après lui suivront la même voie, Comme une multitude l'a déjà suivie.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Pourquoi donc m'offrir de vaines consolations? Ce qui reste de vos réponses n'est que perfidie.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...