Proverbs 12

At elske Tugt er at elske Kundskab, at hade Revselse er dumt.

Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.

Den gode vinder Yndest hos HERREN, den rænkefulde dømmer han skyldig.

Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.

Ingen står fast ved Gudløshed, men retfærdiges Rod skal aldrig rokkes.

Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.

En duelig Kvinde er sin Ægtemands Krone, en dårlig er som Edder i hans Ben.

Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.

Retfærdiges Tanker er Ret, gudløses Opspind er Svig.

Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.

Gudløses Ord er på Lur efter Blod, retsindiges Mund skal bringe dem Frelse.

Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.

Gudløse styrtes og er ikke mer. retfærdiges Hus står fast.

Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

For sin Klogskab prises en Mand, til Spot bliver den, hvis Vid er vrangt.

Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.

Hellere overses, når man holder Træl, end optræde stort, når man mangler Brød.

Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.

Den retfærdige føler med sit Kvæg, gudløses Hjerte er grumt.

Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

Den mættes med Brød, som dyrker sin Jord, uden Vid er den, der jager efter Tomhed.

Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.

De ondes Fæstning jævnes med Jorden, de retfærdiges Rod bolder Stand.

Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.

I Læbernes Brøde hildes den onde, den retfærdige undslipper Nøden.

Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.

Af sin Munds Frugt mættes en Mand med godt, et Menneske får, som hans Hænder har øvet.

Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.

Dårens Færd behager ham selv, den vise hører på Råd.

Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.

En Dåre giver straks sin Krænkelse Luft, den kloge spottes og lader som intet.

Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.

Den sanddru fremfører, hvad der er ret, det falske Vidne kommer med Svig.

Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.

Mangens Snak er som Sværdhug, de vises Tunge læger.

Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

Sanddru Læbe består for evigt, Løgnetunge et Øjeblik.

Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.

De, som smeder ondt, har Svig i Hjertet; de, der stifter Fred, har Glæde.

В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.

Den retfærdige times der intet ondt, - gudløse oplever Vanheld på Vanheld.

Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.

Løgnelæber er HERREN en Gru, de ærlige har hans Velbebag.

Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.

Den kloge dølger sin Kundskab, Tåbers Hjerte udråber Dårskab.

Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.

De flittiges Hånd skal råde, den lade tvinges til Hoveriarbejde.

Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.

Hjertesorg bøjer til Jorden, et venligt Ord gør glad.

Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.

Den retfærdige vælger sin Græsgang, gudløses Vej vildleder dem selv.

Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.

Ladhed opskræmmer intet Vildt, men kosteligt Gods får den flittige tildelt.

Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.

På Retfærds Sti er der Liv, til Døden fører den onde Vej.

В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.