Proverbs 13

Viis Søn elsker tugt, spotter hører ikke på skænd.

Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

Af sin Munds Frugt nyder en Mand kun godt, til Vold står troløses Hu.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

Vogter man Munden, bevarer man Sjælen, den åbenmundede falder i Våde.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

Den lade attrår uden at få, men flittiges Sjæl bliver mæt.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

Den retfærdige hader Løgnetale, den gudløse spreder Skam og Skændsel.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

Retfærd skærmer, hvo lydefrit vandrer, Synden fælder de gudløse.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

Mangen lader rig og ejer dog intet, mangen lader fattig og ejer dog meget.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

Mands Rigdom er Løsepenge for hans Liv, Fattigmand får ingen Trusel at høre.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

Retfærdiges Lys bryder frem, gudløses Lampe går ud.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

Ved Hovmod vækkes kun Splid, hos dem, der lader sig råde, er Visdom.

Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

Rigdom, vundet i Hast, smuldrer hen, hvad der samles Håndfuld for Håndfuld, øges.

Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

At bie længe gør Hjertet sygt, opfyldt Ønske er et Livets Træ.

Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

Den, der lader hånt om Ordet, slås ned, den, der frygter Budet, får Løn.

Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

Vismands Lære er en Livsens Kilde, derved undgås Dødens Snarer.

Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

God Forstand vinder Yndest, troløses Vej er deres Undergang.

Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

Hver, som er klog, går til Værks med Kundskab, Tåben udfolder Dårskab.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

Gudløs Budbringer går det galt, troværdigt Bud bringer Lægedom.

Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

Afvises Tugt, får man Armod og Skam; agtes på Revselse, bliver man æret.

Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

Opfyldt Ønske er sødt for Sjælen, at vige fra ondt er Tåber en Gru.

Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

Omgås Vismænd, så bliver du viis, ilde faren er Tåbers Ven.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

Vanheld følger Syndere, Lykken når de retfærdige.

Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

Den gode efterlader Børnebrn Arv, til retfærdige gemmes Synderens Gods.

Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

På Fattigfolks Nyjord er rigelig Føde, mens mangen rives bort ved Uret.

Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

Hvo Riset sparer, hader sin Søn, den, der elsker ham, tugter i Tide.

Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

Den retfærdige spiser, til Sulten er stillet, gudløses Bug er tom.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.